Jack Frost

Прообраз цього австрійського колективу з Лінца з'явився на світ у 1989 році, коли грали раніше в різних командах Манфред Кларі і Роберт Хакль виявили у себе подібний інтерес до творчості лос-анджелеських думстеров "Saint Vitus". Пораскінув напівп'яними мізками, хлопці зійшлися на тому, що непогано б створити свій проект у цьому ж дусі.

Холодної осені 1989-го відбулася перша репетиція, в процесі якої музиканти в основному споживали дешеву угорську горілку. Справа закінчилася тим, що у Кларі за водіння у п'яному вигляді відібрали права, а репетиції були відкладені до 1993 року. У повторному заході також брали участь барабанщик Мартін Коллросс і ще один тип, який бринькав на басухи. На цей раз угорська горілка була замінена дешевим австрійським алкоголем, який допоміг з'явитися на світ першим ультра-повільним композиціям.

Басист незабаром зник, і Манфред Кларі заявив, що крім своїх вокальних обов'язків він візьметься і за четирехструнку. У 1994-му команда, що отримала назву "Jack Frost", записала свою першу демку "Wish", що розійшовся в основному по друзях і знайомих. На наступний рік вийшло ще одне демо, "Maelstrom", що призвело до контракту з австрійським лейблом "CCP".

Записаний на ньому дебютний альбом "Eden" ввів "Jack Frost" в середу міжнародного дум-андеграунду, чому допомогла дистрибуція через "Nuclear Blast" (Європа) і лейбл "Brainticket" (Північна Америка), що належить гітаристу "Solitude Aeternus" Джону Перез. Групу запросили для участі в дум-фестивалі в німецькому місті Бітегхейме, але музиканти виступили дуже ганебно, оскільки, накачавшись місцевого пива, ледве трималися на ногах. Влітку 1996-го команда відправилася в студію і, грунтовно потрудившись, видала на-гора добротний готик-думової альбом "Elsewhere", що отримав дуже позитивні відгуки. У 1997-му "Jack Frost" відкривали австрійські концерти "Cradle Of Filth", а також непогано виступили на фестивалі в Лінці. Журналісти відзначили перетворення Кларі з співаючого професійного алкоголіка на питущого професійного співака.

На наступний рік група прокотилася по Німеччині в компанії з "Mirror Of Deception", а потім почала готувати матеріал для чергового лонгплея. Холодний, позбавлений життя похмурий "Glow Dying Sun" з'явився на прилавках в січні 1999-го. Преса знову зустріла реліз з схваленням, але лейбл, схоже, не виявляв до нього жодного інтересу. Промоушен як такої був відсутній, і "Jack Frost" задовольнялися рідкісними концертами.

Обстановка в колективі стала загострюватися, і тому щоб зняти напругу, вирішено було привнести в команду свіжої крові у вигляді другого гітариста Гарі Глум (екс-"Stand To Fall"). Змінивши прописку на "Serenades Records" і виступивши на фестивалі "Wave Gotik Treffen" в Лейпцігу, "Jack Frost" знову взялися за сесії, в результаті яких на світ з'явився найбільш комерційно вдалий фростовскій альбом "Gloom Rock Asylum". Десь у цей же час музиканти взяли собі сценічні псевдоніми: Мартін Коллросс став Коллоссосом Россосом, Манфред Кларі - Фредом Фінстера, а Роберт Хакль - Монфулом Моралесом. 2001 рік команда провела у турах по Німеччині, спочатку в компанії з британськими думстерамі "Warning", а потім - з австрійськими детстерамі "Legacy Of Hate". Що вийшов в 2002-м "Self Abusing Uglysex Ungod" був позитивно відзначений багатьма металевими і готичними виданнями, але це не врятувало колектив від знову наростаючих внутрішніх розбіжностей.

Понятіям виявилися настільки значні, що до кінця року група була розпущена. Втім, пройшло всього кілька місяців, і музиканти, забувши чвари, вирішили відродити проект. Почалося все з концертів, а в 2005-м на "Massacre Records" вийшов шостий альбом, "Wannadie Songs". Вже після релізу у "Jack Frost" почалися проблеми з лейблом, і тому підготовка чергового студійника затрималася на три роки.