Jade Warrior

Засновниками цієї команди є Джон Філд (перкусія, флейта) та Тоні Дьюхіг (гітара), які познайомилися на початку 60-х. У той час вони працювали на заводі водіями автокарів, проте це ніяк не заважало їм присвячувати своє дозвілля музиці. Обидва захоплювалися джазом і блюзом і разом відвідували клуби. На освоєння інструментів у них пішло кілька років, проте за цей час Тоні і Джон вже спробували писати власний матеріал.

У 1965 році Філд і Дьюхіг стали учасниками ритм-енд-блюзовій команди "Second Thoughts", проте вже в 1966-му прибилися до проекту "Tomcats" (пізніше перейменованого в "July"), де грали психоделічний поп.

У 1968-му група "July" розпалася, і шляхи Тоні і Джона на деякий час розійшлися. Не минуло й двох років, як вони знову опинилися в одній зв'язці, створивши за участю співаючого басиста Глина Хаварда "Jade Warrior". У 1970 році команді вдалося роздобути контракт від "Vertigo", однак це сталося "по блату", і тому лейбл виявився зовсім незацікавленим у будь-якій розкручуванні своїх нових підопічних.

Так чи інакше, але за пару років музикантам вдалося випустити три альбоми і зробити один вояж до Америки (спонсором туру виступила "Mercury Records"). Після закінчення гастролей в колективі виникли розбіжності, але все ж таки "Jade Warrior" приступили до запису наступної платівки. Коли сесії закінчилися, "Vertigo" закинула альбом на полицю і розірвала контракт. Голландське турне не встигло розпочатися, як внутрішні і зовнішні проблеми призвели до розпаду групи. Таким чином, закінчилася перша ера "Jade Warrior", протягом якої колектив виконував прямолінійний рок з артових добавками а-ля "Jethro Tull".

Отже, проект вже фактично лежав у руїнах, як раптом до музики "нефритових воїнів" проявив інтерес Стів Уінвуд. Саме з його подачі група отримала друге народження, а заодно і контракт від "Island Records". Єдине, чого зажадали нові господарі, так це переходу до чистих інструменталки, і, таким чином, від послуг Глина Хаварда довелося відмовитися. За роки, проведені на "Island", команда випустила чотири альбоми. Всі ці роботи мали екзотично-джазовий присмак і відрізнялися великою кількістю різноманітної перкусії.

Коли термін контракту з "Island" минув, для "нефритових воїнів" настали важкі часи. Тоні і Джейсі постійно переслідували проблеми особистого плану, однак у 80-х роках їм все ж таки вдалося випустити пару альбомів. Перший з них, похмурий "Horizen", був по суті сольною платівкою Дьюхіга, а Філд з'явився лише на кількох треках. Другий, "At Peace", був вже дійсно спільною роботою дуету і за стилем стояв на межі ембіенту і нью-ейдж. На початку 90-х Джон займався сесійного роботою і якось раз познайомився з молодим басистом Дейвом стертою. Незабаром у їх компанії з'явився гітарист Колін Хенсон, і ім'я "Jade Warrior" знову повернулося з небуття.

Планувалося, що до музикантів приєднається і Тоні Дьюхіг, проте раптовий серцевий напад з летальним результатом не дав йому повернутися в рідну групу. Влаштувавшись під дах "Red Hot Records", команда випустила пару альбомів і почала роботу над третім, але він залишився незавершеним, оскільки проект в черговий раз розпався. У 1998-му, вже в якості постскриптуму, було видано два диски з матеріалом 1973 року - "Eclipse" і "Fifth Element".