Jag Panzer
Студійна робота їм сподобалася, і через деякий час музиканти записали ще пару композицій, "Battle Zones" і "The Crucifix", що стали пізніше класикою "Jag Panzer". Плівку з цими піснями вони передали своєму знайомому, прямує до Лос-Анджелес. Той повернувся з пропозиціями відразу від двох лейблів, "Azra" і "Metal Blade", повідомивши при цьому, що вивіску доведеться міняти, оскільки група "Tyrant" вже існує в природі. Назва було знайдено в книжці, в якій згадувався танк "Jagdpanzer". Викинувши букву "d", хлопці отримали потрібний результат - "Jag Panzer".
Тоді ж був укладений контракт на один міньйон і один полнометражнік з "Azra", що запропонувала більш привабливі умови. У 1982-му група записала безіменний EP, після чого вирішила перебазуватися в Лос-Анджелес, визнавши тамтешні умови більш придатними для творчості. Після прибуття в Місто Ангелів музиканти взялася за пошуки другого гітариста, який би посилив звучання команди. Така людина був знайдений в особі Джоуї Тафолли, при всій своїй агресивності видавав швидкі мелодійні соло.
З'явився на світ у 1983-му міні-альбом швидко став фаворитом андеграундної метал-сцени. На наступний рік вийшла і полнометражка "Ample Destruction", зроблена в кращих традиціях хеві-метал. Критики і слухачі були в захваті. Багато відгуків приходило зі Старого Світу, де платівка була доступна тільки в імпортному варіанті. Однак, незважаючи на такий стан справ, жоден європейський лейбл не взявся за випуск "Ample Destruction". В кінці 1984-го з групи пішов Рік Хілярд, а натомість "Jag Panzer" придбали технічного барабанщика і прекрасного шоумена Рейнольда Карлсона. Тим часом група продовжувала заробляти собі популярність, повністю розпродаючи квитки на свої концерти та розігріваючи зірок типу "Grim Reaper" і "Slade". Проте невдовзі становище справ змінилося, оскільки ніхто не хотів влаштовувати тури команді, що не має контракту. У пошуках нового лейблу музиканти записали ще пару демок.
Представники кількох фірм відвідали Колорадо, щоб подивитися на групу, і хоча концерти "Jag Panzer" їм сподобалися, вони все ж таки визнали її музику недостатньо комерційної для укладення контракту. У результаті колектив став розвалюватися. Спочатку Конклін пішов у "Riot", а потім втекли Тафолла і Карлсон. Відновлювати почали складу Брайоді і Тетлі. Першим вони знайшли лідер-гітариста, давнього друга банди Крістіана Лесегью. Потім виявився ударник Рікард Стьернквіст, а от з вокалістом було важче. Деякий час місце біля мікрофона займали Кріс Кронке і Стів Монтез, але стабілізація настала з прибуттям Боба Пардуби.
Команда почала готувати матеріал для альбому з робочою назвою "Chain of Command", але зацікавити нею так нікого і не вдалося. Через це гурт залишили Лесегью і Пардуба. Залишилася, трійця продовжила складати пісні, а тим часом "Ample Destruction" був ліцензований "Metal Blade" в США і "Metalcore Records" в Європі. На початку 90-х у колективі з'явилися вокаліст Деніел Конка і гітарист Кріс Костка, схилів "Jag Panzer" у бік трешу на відміну від мелодійного "Chain of Command". Демо, записане цим складом, призвело до укладення контракту з німецьким лейблом "Rising Sun". Що вийшов в 1994-м "Dissident Alliance" не особливо вразив давніх шанувальників групи, і внаслідок цього після туру з "Overkill" Конка і Костка були вигнані з лав "JP". Залишившись втрьох, музиканти взялися працювати над новим матеріалом, причому упросили Конкліна записати для них вокальні партії. Плівки на цей раз потрапили в "Century Media", що запропонувала групі пристойний бюджет та відомого продюсера Джима Морріса.
У 1997-м на цьому лейблі вийшов альбом "The Fourth Judgement", що мав бурхливу реакцію з боку слухачів. Для послідував європейського туру терміново був знайдений другий гітарист, Кріс Бродрік. З тих пір справи у "Jag Panzer" пішли на лад, і до 2001 року команда випустила три якісних альбому. У 2003-му вийшла ретроспективна компіляція "Decade of the Nail-Spiked Bat", а трохи пізніше в продаж нарешті поступив багатостраждальний "Casting the Stones". Нова студійна робота "Casting the Stones", також з'явилася в 2004, мала прогресивний наліт і тим самим нагадувала "Mechanized Warfare".