Jam
Весь наступний рік команда заробляла собі бали, граючи клубні концерти в околицях Лондона. У лютому 1977-го група підписала контракт з "Polydor", а двома місяцями пізніше її перший сингл "In the city" увірвався в британський Топ 40. Ще через місяць у продажу з'явився повнометражний альбом з такою ж назвою. Записана всього за 11 днів платівка включала в себе ритм-енд-блюзові кавери, а також матеріал Веллера, що нагадував прискорені версії ранніх робіт "The Who".
Після другого синглу, "All around the world", дуже близько підібрався до гарячій десятці, "Jam" провели успішне британське турне. Альбом "The modern world" застряг у національному Топ 40, і це спонукало "джемовцев" до завоювання Америки. Проте "атака на США" захлинулася, і заокеанські гастролі провалилися.
Тоді тріо повернулося додому і влаштувало черговий тур за батьківщиною. Але й тут музикантів чекали неприємності - в Лідсі вони побилися з командою регбістів, і Веллер отримав кілька переломів. У березні 1978-го "Jam" знову відправилися до Штатів, де розігрівали "Blue oyster cult". І знову спроба завоювати симпатії американців не увінчалася успіхом. Зате вдома популярність команди невпинно зростала. Багато колективів копіювали "модовскій" імідж "джемовцев", а сама група знатно виступила на фестивалі в Рідінге. 1979-й рік став поворотним для "Jam", їхні пісні були тепер більш складними і мелодійними і нагадували більше творіння Рея Дейвіса ("Kinks"), ніж Піта Тауншенда ("Who").
Незважаючи на зміну стилістики, комерційна успіх супроводив музикантам. Альбом "All Mod Cons" піднявся до шостого місця, всі сингли акуратно лягали в Топ 20, а "Eton Rifles" розмістився на 3-му рядку. Диск "Setting sons" став першим релізом групи, який все-таки пробився в "Billboard" (137-е місце), а міньйон "Going underground" очолив британські чарти.
Платівка 1980 року "Sound effects" виявилася найвищим штатівських досягненням "Jam" (72-й рядок у "Billboard"). На наступний рік Веллер співтовариші зробили різкий крен у бік американського соула і ритм-енд-блюзу, випустивши сингл "Funeral Pyre". У процесі запису шостого альбому у Пола сталося нервовий розлад, що спонукало фронтмена нарешті міцно задуматися про шкоду пияцтва. Веллер спробував зав'язати із згубною звичкою і довів сесії до кінця. Незважаючи на яскраво виражену соул-орієнтацію, "The gift" став першим альбомом гурту, що опинилися на самій вершині англійської хіт-параду. До цього часу також наспів третій "намбер уан" сингл "Town called Malice", а "Jam" стали першою групою з часів "Beatles", що представила дві свої пісні у передачі "Top of the pops".
Але, незважаючи на пікову популярність групи, Веллер залишався незадоволений своєю творчістю і в кінці 1982 року прийняв рішення розпустити команду. Перед офіційним закриттям проекту "The Jam" встигли провести прощальне турне і дали залп по верхівці британських чартів синглом "Beat surrender". Фокстон згодом випустив сольний альбом, Баклер грав з "Time UK", а Веллер організував "Style council".