James Gang
Останні двоє незабаром кудись зникли, і таким чином "James Gang" придбали форму пауер-тріо. В кінці 60-х "JG" активно гастролювали по Середньому Заходу і тим самим здобули собі славу серйозного концертного колективу.
Десь на самому початку 1969-го Шварц пішов у "Pacific Gas & Electric", а на його місці матеріалізувався мало кому тоді відомий Джо Уолш з "Measles". Уолш виявився цінним придбанням, оскільки його манера гри додала команді енергійності. Восени 1969-го вийшов дебютний альбом, "Yer Album", що приземлився в чартах "Billboard" на 83-й позиції.
Проте найбільшого успіху "James Gang" досягли в наступному році з другої повнометражки, "The James Gang Rides Again", записаної з новим басистом Дейлі Пітерсом. Альбом містив сильну добірку пісень, одна з яких ("Funk # 49") потрапила в гарячу двадцятку. Вихід платівки супроводжувався вилазкою команди в Європу, де музиканти грали на розігріві у "Who". Після закінчення туру був записаний третій студійник, "Thirds", який, також як і його попередник, отримав золотий статус. Майже одночасно на світ з'явився і концертний альбом "Live in Concert", що став заключною роботою Уолша у складі "James Gang".
Музикант пішов робити сольну кар'єру, а його тим часом замінили два канадця: вокаліст Рой Кеннер і гітарист Домінік Троян. Оновлений склад записав пару посередніх альбомів, після чого Троян прийняв запрошення приєднатися до "Guess Who". Решта музиканти за порадою Уолша звернулися до Томмі Боліну, і після 15-хвилинного прослуховування той одностайно був прийнятий в команду.
Поява Боліна в рядах "James Gang" дало гітаристу можливість значно розширити свою аудиторію. Крім того, йому була надана можливість активно взяти участь у створенні матеріалу групи, ніж Томмі не забув скористатися - на альбомі "Bang" у 8 з 9 треків значилося його авторство. Однак Боліну не довелося надовго затриматися в складі: після виходу "Miami" він залишив команду. Його відхід фактично означав закінчення кар'єри "James Gang", чиї тиражі помітно впали ще після відбуття Уолша. Тим не менш, Фокс і Пітерс були налаштовані оптимістично і спробували продовжити діяльність з вокалістом Бубба Кітом і гітаристом Річардом Шеком.
Нічого путнього у них, звичайно ж, не вийшло і після ординарного альбому "Jesse Come Home" проект остаточно розпався. І все ж історія "JG" отримала деяке продовження в 90-х роках. Класичний склад (Уолш, Пітерс, Фокс) возз'єднався під час передвиборної кампанії Білла Клінтона, потім з'явився на "The Drew Carey Show", а в 2006-му навіть зібрався провести американські гастролі.