Історія цієї однієї з найуспішніших німецьких груп рясніє нескінченними змінами складу, а її стиль - багатьма видозмінами. За всю свою кар'єру "Jane" випустили більше десятка альбомів загальним тиражем понад двох мільйонів, а в свій піковий період музиканти давали до 150 концертів щорічно. Команда була сформована в жовтні 1970 року на руїнах іншої ганноверській банди, "Justice of peace".
У пошуках нового напрямку Клаус Хесс (гітара), Петер Панка (ударні) і Вернер Надольний (орган) скооперувалися з бас-гітаристом Чарлі Маучер. Навесні 1971-го в їх компанії з'явився вокаліст Бернд Пулст, що володів потужним голосіщем.
Незабаром колектив уклав довгостроковий контракт з легендарним краут-роковим лейблом "Brain", а через рік на світ з'явився дебютний альбом "Jane". Німецький рок-громадськість зустріла платівку позитивно, а журнал "Sounds" відзначив "нелаковані стиль" групи. На час наступних сесій хворого Маучер змінив Вольфганг Кранц, а Панка відібрав мікрофон у Пулста.
За цим послідували ще кадрові перестановки, але "Jane" ставилися до них досить легко й невпинно гастролювали по Німеччині, не забуваючи заглядати в студію. У 1974-му Надольний пішов засновувати "Lady", зате в команду повернувся Маучер. Проте другий "візит" Чарлі тривав не більше року, і він зайнявся іншим проектом, "Harlis". На його місці з'явився Мартін Хессе, а Кранца змінив Готфрід Янко (клавішні, вокал). У процесі дорослішання "Jane" відточували свій стиль і тепер були затребуваною групою у всій Європі.
З виходом альбому "Fire, water, earth & air" командою дуже зацікавилася зарубіжна преса, постійно проводила паралелі з "Pink Floyd". Однак будинки ситуація була дещо інша і "Jane" перестали сприймати всерйоз. Аби трохи виправити ситуацію колектив зробив 60-концертне турне по Німеччині, протягом якого роль клавішника виконував Манфред Віжорке з "Eloy".
На підставі цих гастролей вийшов альбом "Live". Вже в перший тиждень продажів розійшлися понад 100000 примірників, що вивело "Jane" у Німеччині на третю позицію після Удо Лінденберг та "Kraftwerk". На диску 1977 року "Between heaven and hell" з'явилися гітарні рифи а-ля "Black Sabbath", і завдяки цьому до творчості німців стали проявляти інтерес американці. Тим часом європейські тури проходили з аншлагами, команду показували по TV, а до свого восьмого альбому музиканти обзавелися власною студією. Однак навесні 1979 року групу покинув Віжорке, і залишився тріо записало досить слабкий альбом, "Jane No. 9".
Тоді "Jane" обзавелися новим вокалістом і спробували працювати в більш фатальний манері, тим не менш успіх все ж почав вислизати від них. Для запису альбому "Germania" у команду повернувся Чарлі Маучер, але незабаром після релізу група розпалася. З тих пір вивіска "Jane" неодноразово відроджувалася і знову зникала зі сцени, залишаючи після себе черговий альбом. Один з останніх камбеків відбувся в 2002 році, коли "Jane" провели глобальне німецьке турне в компанії з колегами з "Birth control".