Jason Becker

Доля цього музиканта досить трагічна, і навряд чи кому можна побажати опинитися на його місці. Джейсон Бекер народився 22 липня 1970 року. Його тато грав на класичній гітарі, а дядько Рон непогано виконував блюзи, так що у хлопця було в кого повчитися. Вперше Джейсон взяв інструмент у віці п'яти років, і з тих пір з ним уже не розлучався.

Юний Бекер міг репетирувати по 10 годин на день, а серед його кумирів значилися такі особистості як Боб Ділан, Стіві Рей Воен, Ерік Клептон, Джефф Бек і Едді Ван Хален. Коли Джейсон навчався у шостому класі, він дуже добре освоїв техніку і грав на шкільних танцях і в каві-хаусах. У шістнадцять років Джейсон познайомився з іншим талановитим гітаристом, Марті Фрідманом. Хлопці мали схожі музичні смаки, швидко здружилися і організували спільний проект "Cacophony".

Група випустила пару чудових спід-металевих альбомів, "Speed Metal Symphony" і "Go Off!", І хоча в Європі та Японії ці роботи були зустрінуті з захопленням, американська публіка не звернула на них особливої уваги. Відсутність національного успіху послужило приводом для розпуску команди, а Джейсон і Марті зайнялися записом сольників, причому в цій справі допомагали один одному.

У 1988-му Бекер на лейблі "Shrapnel Records" випустив свій дебютний лонгплей, "Perpetual Burn". Альбом являв собою чудовий зразок гітарного шреда з явним впливом Ніколо Паганіні, з чиїм творчістю музикант ознайомився ще в дитинстві. На наступний рік, коли Джейсону стукнуло двадцять, йому надійшла пропозиція від Девіда Лі Рота замінити Стіва Вея. Бекер прийняв ангажемент з великим задоволенням, а в 1990-му його ім'я з'явилося в журналі "Guitar Magazine" в розділі "best new guitarist". На жаль, саме в цей час у Джейсона почалися проблеми зі здоров'ям. Спочатку він просто кульгає на ліву ногу, а коли звернувся до лікарів, у нього виявили хворобу Лу Геріга і сказали, що з цією недугою він протягне від сили п'ять років. Сім'я Бекером була глибоко шокувати, але сам Джейсон поставився до діагнозу з недовірою і відправився на сесії "A Little Ain t Enough".

Між тим хвороба продовжувала прогресувати, і гітаристові все важче ставало управлятися з інструментом. І все ж Джейсон знайшов у собі сили і довів роботу до кінця, змінивши свій стиль періоду "Cacophony" на ліротовскій хард-рок. Але якщо в студії Бекер ще міг працювати, то про гастролі можна було і не думати, і музиканту довелося покинути команду.

Стан Джейсона все погіршувався, і незабаром одна рука виявилася бездіяльною. Тоді Бекер довелося відставити гітару, і він взявся складати музику за допомогою клавіш і комп'ютера. Робота просувалася повільно, але в 1996-му другий альбом Джейсона "Perspective" надійшов у продаж. Диск вийшов спочатку в Японії, а в 2001-му завдяки Едді Ван Хален його перевидала фірма "Warner Bros". У той час стан Бекера ще погіршився - він залишився практично нерухомий. Але й тут вихід був знайдений, і Джейсон продовжував писати музику за допомогою спеціальної комп'ютерної програми, яка стежила за рухом очей. Рідні і друзі не залишали його без підтримки, і завдяки цьому стан справ потихеньку стало поліпшуватися, і Бекер вдалося повернути контроль над деякими органами.

У 1999-му і 2002-му вийшли дві збірки всяких демо та іншого раніше нереалізованого матеріалу, "The Raspberry Jams" і "The Blackberry Jams". Крім того, на світ з'явилася парочка триб'ютів, зроблених за участю таких зірок гітарної справи як Стів Вей, Пол Гілберт і Марті Фрідман, вся виручка від яких пішла на лікування Бекера. У 2007 році був випущений DVD "The Legendary Guitar Of Jason Becker".

Читате також