Jerry Lee Lewis
Хлопцеві легко давалися будь-які стилі: бугі-вугі, госпел, кантрі, а також усілякі їхні комбінації. Подібно Елвісу Преслі Льюїс зріс на Євангеліє (батьки його були побожними людьми). У 1950 році Джері вступив до Південно-Західний Біблійний Інститут в Техасі, але довчитися там йому не вдалося, оскільки хлопця вигнали за виконання церковних гімнів на манер бугі-вугі. Після цього випадку Льюїс зав'язав з церковною музикою і вступив на стежку рок-н-ролу.
Його першими опусами, які почула публіка, стали пісні Хенка Сноу ("I don t hurt anymore") та Едді Фішера ("If I ever needed you I need you now"), що прозвучали на радіо Луїзіани в 1954-му. Через два роки Джеррі опинився в мемфіської студії "Sun records", де під час відсутності хазяїна лейбла Сема Філліпса йому вдалося успішно пройти прослуховування. Першим записом музиканта на "Sun" стала його власна версія кантрі-балади "Crazy arms".
Світова популярність прийшла до Льюїсу в 1957 році, коли на своєму піаніно він виконав рок-н-рол "Whole lotta shakin goin on". Незабаром після цього Джері видав свій мегахит "Great balls of fire", а сам став суперзіркою. Манера гри Льюїса на піаніно була дуже ексцентричною - він міг довбати по інструменту будь-якими частинами тіла - руками, ногами, головою і навіть дупою. Елвіс Преслі, який побачив його виступ, сказав - "Якби я міг так грати на піаніно, я б кинув співати". До речі, ранні концерти Джеррі проходили під маркою "Jerry Lee Lewis and his Pumping Piano". Приватне життя музиканти була не менш бурхливою, ніж його рок-н-рол, проте деякий час була прихована від публіки. Лише в 1958 році, коли Льюїс виступав в Англії, репортери виявили, що він одружений на своїй 13-річною кузиною.
У південних штатах це було взагалі-то нормальним явищем, але британці дивилися на подібні речі зовсім по іншому. В англійській пресі вибухнув великий скандал, і після трьох концертів гастролі довелося скасувати, а сам Джері "пішов у підпілля". Його знову помітили в 1961 році, коли Льюїс зробив хітовий кавер Рея Чарльза "What d I say". Європейська популярність повернулася до музиканта в середині 60-х разом з альбомом "Live at the Star Club, Hamburg". Цей реліз був визнаний багатьма критиками кращим рок-н-рольних концертник всіх часів.
Однак Америка вже звертала мало уваги на колишнього героя, і з 1968 року Джеррі переключився на виконання кантрі. У сімейному ж житті Льюїса настала чорна смуга. Один його син втопився, а інший загинув в автокатастрофі. Його четверта дружина теж потонула, а п'ята померла від передозування метадону. У 1976-му Джеррі мало не вбив свого басиста (натиснув на курок револьвера, думаючи, що він не заряджений), а буквально через кілька тижнів був пов'язаний зі зброєю в резиденції Елвіса Преслі. Звичайно ж, всі ці події супроводжувалися вживанням неабиякої кількості алкоголю і наркотиків і відповідно погіршенням здоров'я. Незважаючи на всі ці перипетії, музичні заслуги Люіса були незаперечні і в 1986 році він став одним з перших, введених в "Зал Слави Рок-н-Ролла".
У 1989-му вийшов фільм "Great balls of fire", що викликав нову хвилю інтересу до творчості "Кілера" (таке було прізвисько Джеррі за його буйну вдачу). Картина розповідала про життя музиканта, тому не дивно що всі пісні в ній заспівав сам Льюіс. Все було виконано дуже запально і звучала також енергійно, як і в 50-і роки. Гастрольна діяльність Льюїса тривала і в новому тисячолітті, а в 2005 році музикант оголосив про випуск нового альбому "The Pilgrim", на якому зібрав безліч іменитих гостей типу Бі Бі Кінга, Міка Джаггера, Джона Фогерти, Рода Стюарта, Еріка Клептона, Джиммі Пейджа і інших.