John Sebastian
Навчившись у батька грі на гармоніці, з 16 років Джон почав з'являтися в різних фолк-клубах, а у вісімнадцять спробував себе в якості сессіонщіка.
У 1964-му Себастьян приєднався до "півнокружечной" групі "The Even Dozen Jug Band", куди крім нього входили майбутні учасники "Blood, Sweat & Tears" Стів Кац та Марія Малдаур. Бенд проіснував рівно рік і, випустивши одну платівку, розпався. Свою наступну зупинку Джон зробив в команді "The Mugwumps", склавши компанію Залу Яновскі, Кесс Еліот і Денні Дохерті. Кар'єра групи була недовгою, і вже на початку 1965-го колектив розвалився на дві частини: Себастьян і Яновскі заснували "Lovin Spoonful", а Дохерті і Елліот подалися в "The Mamas and The Papas".
За кілька років, проведених у складі "LS" Джон помітно виріс як автор пісень: він доклав руку до створення таких хітів як "Do you believe in magic?", "Summer in the city", "Daydream", "Nashville cats", "Younger generation" і т.д. Себастьян не обмежував себе рамками групи і в середині 60-х продовжував працювати як сессіонщік. Зокрема, він грав на бас-гітарі на альбомі Ділана "Bringing It All Back Home". До 1968 року справи в "Lovin Spoonful" пішли на спад, і Джон вирішив пуститися в одиночне плавання. Працюючи над власним матеріалом, Себастьян написав кілька тем для бродвейської п'єси "Jimmy Shine". Серед них була пісня "She sa lady", що потрапила в кінці 1968 року в національний хіт-парад.
Сингл з нею був випущений на "Kama Sutra", проте артист незабаром перекинувся на "Reprise Records", підрозділ "Warner Bros.", Викликавши тим самим бійку між лейблами за його дебютний альбом. Перемога залишилася за "Reprise", але в результаті розборок випуск "John B. Sebastian" неабияк підзатримався. Поки тяглася вся ця бодяга, Себастьян встиг засвітитися на Вудстоку, хоча його виступ був незапланованим. Іншою значною подією для музиканта стало його поява на "Wight Festival" в 1970 році, де він "врятував подання", продовживши свій сет до тих пір, поки не підготувалися наступні учасники фестивалю.
У тому ж році виникли проблеми з випуском його концертного альбому. Фірма "MGM" викинула на ринок платівку "John Sebastian Live", але потім диск була вилучена з продажу, а натомість з'явився "офіційний" "Cheapo-Cheapo Productions Presents Real Live John Sebastian". У серпні 1971-го вийшла друга студійна робота Джона, "The Four Of Us". Амбіційний заголовний трек займав рівно половину платівки, проте диск продавався не дуже добре. Наступний альбом пройшов взагалі повз чартів, і вже здавалося, що на кар'єрі артиста можна ставити хрест. Однак незабаром Джону було запропоновано написати тему до серіалу "Welcome Back, Kotter" і це вийшло у нього дуже вдало - однойменний альбом потрапив в хіт-паради і отримав золотий статус.
Але термін контракту закінчився, і Себастьян майже на 20 років закинув випуск своїх платівок. Довгий час Джон задовольнявся сесійними заробітками і іноді притягувався до створення саундтреків. Нарешті в 1993 році Себастьян повернувся з альбомом "Tar Beach", виконаним у м'яких соул-манері. У середині 90-х музикант вирішив повернутися до свого коріння і зібрав "кружечного" групу "J-Band", з якою під кінець тисячоліття випустив дві роботи, "I Want My Roots" і "Chasin Gus Ghost". У 2000 році в складі "Lovin Spoonful" Джон Себастьян був введений в Зал Слави Рок-н-Ролла.