John Wetton
Однак стихія рок-н-ролу була набагато цікавіше, ніж релігійні піснеспіви, і до 15 років Джон уже щосили наяривал на басу в місцевих командах. До кінця 60-х Веттон перебрався до Лондона, де приєднався до "Mogul Thrash". Саме з цієї прог-рокової бандою музикант і записав свій дебютний альбом. Одночасно Джон почав кар'єру сессіонщіка, зробивши перші проби на цьому терені з "Edwards hand" та Гордоном Хаскелл.
У 1971 році відкрилася вакансія басиста в "Family" і Веттон негайно зайняв цю посаду, створивши з "Родиною" пару платівок. Ще під час запису "Bandstand" йому було зроблено пропозицію приєднатися до "King Crimson", однак лише в 1973 році, коли Фріпп зробив повторну спробу роздобути собі видного басиста, Джон дав згоду.
У компанії "малинових королів" Веттон пробув не дуже довго, проте за цей час встиг розгорнути свої вокальні та композиторські здібності. Підтвердженням тому стали такі класичні альбоми "King Crimson" як "Larks Tongues in Aspic", "Starless and Bible Black" і "Red". Паралельно з роботою в "KC" музикант встиг відзначитися на записах Брайана Іно, Брайана Феррі і Філа Манзанери, тому нікого не здивував той факт, що в 1975 році Веттон гастролював з "Roxy Music". Коли Фріпп "тимчасово" закрив свій проект, для Джона досить швидко знайшлася інша робота - його запросили в "Uriah Heep".
Випустивши з "хіпамі" всього пару платівок невгамовний артист зробив їм ручкою і зайнявся організацією суперпроекту, згодом отримав назву "UK". Зірковий склад забезпечив цій групі як захоплення слухачів, так і швидкий розпад. Нарешті в 1980 році Веттон дав старт сольній кар'єрі, записавши диск "Caught in the crossfire". На відміну від попередніх прогових блукань альбом вийшов мелодійним і артов. Цієї ж лінії Джон намагався дотримуватися і на більшості інших сольників.
За виходом "Caught in the crossfire" послідувало короткочасне співробітництво з "Wishbone Ash" і Роджером Чепмен, а потім музикант знову опинився в супергрупа (на цей раз носила назву "Asia"). Перший же альбом приніс "азіатам" музичні дивіденди, але потім справа потихеньку пішов на спад, і Джон засумував. Щоб якось відволіктися від поганих думок, у 1987-му Веттон випустив спільну з Манзанерой платівку, на інший рік відзначився у проекті (який знову ж таки був "супер") "Phenomena", а під кінець 80-х трохи попродюсіровал такі групи як "Vow Wow" і "The Name".
На початку наступного десятиліття активність артиста дещо знизилася, однак вже з 1994 року Джон відновив випуск сольних дисків, причому достатню велику увагу приділяв концертним записів. Займаючись власною кар'єрою, Веттон не забував відзначатися в якості гостя на альбомах інших артистів (Девід Крос, Філ Манзанера, Стів Геккетт), а також робив на світ опуси, зроблені в співавторстві зі своїми колишніми колегами (наприклад "Wetton / Downes", "Wetton / Hensley ").