Josefus

Недовговічна кар'єра "Josefus" стала сполучною ланкою між хард-роком кінця 60-х і раннім металом 70-х. Обидва альбоми, випущені в 1970 році, були зроблені під великим впливом "Led Zeppelin" і з деякими запозиченнями в інших британських і американських команд тодішнього часу. В кінці 60-х Рей Тернер, Філліп Уайт і Дейв Мітчелл вчилися в одній і тій же школі славного міста Х'юстона, але при цьому грали в різних командах.

З часом музичні доріжки хлопців стали перетинатися: спочатку Рей і Дейв провели ряд сесій у складі групи "Rip West", потім Дейв і Філліп сколотили якусь кавер-банду, а ще трохи згодом Рей запросив Дейва на лідер-гітару в свіжоспечений проект " United Gas ".

Тарабанив у "газовиків" Дуг Талл, а співав другий гітарист Рей Хіллберн. Втім, мікрофоном володів він недовго, та й взагалі перебував у команді нетривалий час. Спершу Хіллберна потіснив приїхав з Колорадо Піт Бейлі, який володів голосіщем а-ля Роберт Плант, а потім на гітару прийшов Уайт, і Рею довелося остаточно ретируватися. Кадрові перестановки на цьому завершилися, і колектив відзначив настання порядку зміною вивіски на "Josefus".

У той час команда була резидентом клубу "Love Street", проте одного разу Талл дорвався до мікрофона і бовкнув щось не сподобалося, власникам закладу, і хлопців виставили на вулицю. Треба сказати що хлопці не розгубилися і почали давати безкоштовні концерти на свіжому повітрі, що в кінцевому підсумку пішло їм на користь. По-перше, вони добряче відпрацювали свій матеріал, а по-друге, примудрилися потрапити на очі промоутеру Бобу Гейтлі, який організував їм міні-тур по містах Техасу на розігріві у "Grand Funk Railroad". По закінченні гастролей Філліп несподівано попросився у відставку, і його довелося відпустити. Між тим Гейтлі познайомив хлопців з одним продюсером з Фенікса, який погодився попрацювати над дебютним альбомом "Josefus". Джим М'юс був славний малий але йому спала на думку ідея перейменувати команду в "Come", а музикантів такий варіант не сильно радував.

Так чи інакше, сесії відбулися, але замість запланованого лонгплея на світ з'явилася сорокап'ятка, видана все ж під маркою "Come". Відігравши серію концертів, "Josefus" зрозуміли що з контрактом до них ніхто не поспішає і взяли справу у свої руки. Хлопці розпатрали сімейний бюджет, змоталися в ту ж студію, перезаписали матеріал начисто і видали його на своєму лейблі "Hookah".

Пісні з "Dead Man" підхопила в ротацію одна з місцевих радіостанцій, і це допомогло команді дати ряд великих концертів. Зрештою колектив отримав контракт від "Mainstream Records", але тут виникла нова проблема. Лейбл зажадав термінової запису альбому зі свіжим матеріалом, а заготовок у хлопців ще не було. У результаті друга платівка "Josefus" вийшла сфабрикованої поспішно і страждала від нестачі енергетики. Диск з'явився в продажу в кінці року, проте його звучання нікому з учасників проекту не сподобалося. У команді почалися розбрід і хитання і вже через пару місяців група розпалася. Короткочасні реюніон "Josefus" відбувалися в 1978-м і 1989-му. Перший раз колектив залишив після себе парочку синглів, а в другій розродився альбомом під назвою "Son Of Dead Man".

У 1993-му на світ були витягнуті оригінальні майстер-плівки 1969 року, видані на вінілі як "Get Off My Case". Інтерес до творчості здавалося б давно зниклої команди як і раніше не згасав і в третьому тисячолітті. У 2002-му з курних скринь "Hookah Records" матеріалізувалися всякі студійні та концертні анрелізи, що отримали ярлик "Dead Man aLive", а на наступний рік з'явився бокс-сет, в якому знайшли притулок всі раніше виходили диски. У 2004-му команда возз'єдналася знову для пари концертів, за підсумками яких був зроблений малотиражної лайв "Halloween 2004".

Читате також