Journey
ударні, екс-"Tubes"). Свій перший концерт гурт відіграв в переддень Нового року перед 10000-й аудиторією, а вже на наступний день "Journey" виступали перед 100000 глядачами "Crater Festival", що проходив на Гаваях. У лютому 1974-го Прінс повернувся в "Tubes" і був замінений ветераном ударних Ейнслі Данбаром (р. 10 січня 1946). Спочатку група виконувала прог-джаз-рок з рясними сольними імпровізаційними, що і відбилося на трьох перших альбомах, зроблених для "Columbia Records".
У квітні 1975-го, після появи на світ дебютного диска "Journey", Тікнер вирішив зав'язати з музикою і подався в медицину. Короткий час його заміщав Роберт Флейшман, а трохи пізніше до групи приєднався екс-вокаліст "Alien Project" Стів Перрі (р. 22 січня 1953). На альбомі "Infinity" команда за наполяганням свого продюсера Роя Томаса Бейкера переключилася на середньої тяжкості помп-рок з незначним впливом клавішних, і результат не змусив себе чекати. Робота мала величезний успіх: вона досягла 21 позиції в чартах "Billboard" і отримала платину.
Данбар, однак, залишився незадоволений новим стилем групи і пішов у "Jefferson Starship", а його змінив Стів Сміт (р. 21 серпня 1954). Наступний альбом, "Evolution", приніс "Journey" потрапляння в штатівський Топ 20 з композицією "Lovin, Touchin, Squeezin" (№ 16 у липні 1979-го). За ним пішов подвійний концертний альбом "Captured", який здивував багатьох критиків разючим відмінністю від студійних випусків (група грала досить пристойний хард-рок). Цей альбом зайняв вже дев'яту позицію в національних хіт-парадах. Після його виходу команду покинув один з її засновників - Роулі, а на його місце був прийнятий Джонатан Кейн (нар. 26 лютого 1950), який раніше грав з "Babys". З приходом Кейна саунд значно змінився і в музиці "Journey" все виразніше зазвучали елементи арт-року. Група досягла піку слави з виходом "Escape", які зайняли перше місце в хіт-парадах і протримався в чартах більше року. Альбом супроводжувався трьома хіт-синглами, "Who s Crying Now" (№ 4, липень 1981), "Don t Stop Believin" (№ 9, жовтень 1981) і "Open Arms" (№ 2, січень 1982).
Наступний диск, "Frontiers", також мав великий успіх - він залишався на 2-й позиції в "Billboard" протягом дев'яти тижнів і досяг 6-го рядка в британському чарті. Після цього в діяльності "Journey" настав значна перерва, перерваний тільки в 1985 році випуском синглу "Only The Young". Надалі в колективі почалися тертя, в результаті чого склад групи скоротився до трьох людей: Шон, Кейн та Перрі.
За участю сесійних музикантів - Ренді Джексона (бас), Боба Глауба (бас), Майка Берда (ударні) і Ларрі Лондіній (ударні) - був записаний альбом "Raised On Radio", що досяг 4 позиції в штатівських хіт-парадах. Після туру в його підтримку змучений гастролями і сімейними проблемами Перрі вирішив вийти, і це стало однією з причин розпуску "Journey". Реюніон групи стався через десять років за участю Перрі, Шона, Сміта, Кейна і Велорі. Випущений ними альбом "Trial By Fire" дебютував на третьому рядку, проте не за горами були чергові кадрові перестановки. У 1997-му Сміта змінив Дін Кастронова (екс-"Bad English"), а місце пішов за станом здоров'я Перрі зайняв Стів Огер (р. 30 січня 1959). Дебют цього вокаліста вийшов вельми вдалим - саундтрек до фільму "Armageddon" куди увійшла пісня "Remember Me" у виконанні Огер, очолив чарти "Billboard" і став тричі платиновим. Навесні 2001-го вийшов альбом "Arrival", підтриманий успішним світовим туром.
На наступний рік для своїх відданих шанувальників колектив випустив EP "Red 13", а в 2003-му разом з іншими мелодік-рокерами "Styx" і "REO Speedwagon" команда стала учасником "The Classic Rock Main Event Tour". У 2005-му "Journey" обзавелися власною зіркою на голлівудській Алеї Слави, провели ювілейний тур і викинули на ринок черговий студійний альбом. Під час американських гастролей в компанії з "Def Leppard" Огер серйозно захворів, і в грудні 2006-го його місце зайняв Джефф Скотт Сото. Однак не минуло й року як з Джефом довелося розлучитися, а на роль фронтмена був ангажований філіппінець Арнел Пінеда з кавер-бенду "The Zoo".