Juicy Lucy
Переїзд не обійшовся без втрат - когось з музикантів загребли в армію і заслали до В'єтнаму, а хтось пішов в іншу команду. Як би там не було, але кадрові проблеми тимчасово вирішилися, і після прибуття в британську столицю складу групи став виглядати наступним чином: Рей Оуен (вокал), Гленн Кемпбелл (гітара, вокал), Ніл Хаббард (гітара), Кріс Мерсер (клавішні, саксофон), Кіт Елліс (бас, вокал; екс-"Van Der Graaf Generator") і Піт Добсон (ударні).
Закинувши психоделіку, музиканти вирішили переорієнтуватися на комерційний блюз-рок, а під гарячу руку змінили і вивіску на "Juicy Lucy" (назва запозичили у одного з персонажів твору Леслі Томаса "Virgin Soldiers").
Перший же альбом "Люськи" справив враження на публіку і прорвався в британський Топ 40. Вирішальних факторів було два: супутній сингл з вдалим кавером Бо Діддлі "Who Do You Love?", Який потрапив до Топ 20 і застряг в чартах на три місяці, і провокаційна обкладинка з голою жінкою, заваленої кавунами та фруктами. Незважаючи на успіх платівки, обстановка в колективі залишалася нездорової, і першою жертвою спалахнули розбіжностей став Оуен, який пішов робити сольну кар'єру. Новим вокалістом став Пол Вільямс (екс-"Zoot Money"), але незабаром були звільнені Хаббард і Добсон, чиї місця зайняли гітарист Мік Муді і барабанщик Рід Кумбс. Радикально оновлена конфігурація записала альбом "Lie Back And Enjoy It", після чого Елліса змінив Джим Левертон.
У той час "Juicy Lucy" користувалися популярністю в Німеччині, але в Англії їм не вдавалося подолати "клубний" рівень. Після виходу "Get A Whiff Of This" розбіжності в колективі спалахнули з новою силою, в результаті чого команду покинули два останніх "старенького", Кемпбелл і Мерсер.
У 1972-му Вільямс і Муді за участю клавішника Джина Рассела, басиста Енді Пайла і барабанщика Рона Берга випустили останній альбом, "Pieces", і проект невдовзі розпався. Після закінчення двадцяти з гаком років за реанімацію "Juicy Lucy" взявся оригінальний вокаліст Рей Оуен, який зібрав нову конфігурацію з Майком Джарвіс (гітара), Спенсером Блекледжем (ударні) і Енді Дафта (бас). На жаль, ця версія не змогла зацікавити ні старих шанувальників, ні придбати нових. Промучившись пару років і залишивши після себе пару невдалих альбомів, команда розпалася знову. Невгамовний Оуен не став впадати в зневіру і, знайшовши нового партнера в особі гітариста Містера Фіша, почав виступати під вивіскою "Ray Owen s Moon". Звичайно, йому хотілося повернутися до назви "Juicy Lucy", але в той час зробити це заважали проблеми юридичного плану.
Ситуація прояснилася тільки в 2004 році, коли Рей остаточно відстояв права на "Люсі". До того моменту група вже знайшла постійну ритм-секцію в особі басиста Ф'юджит і ударника Флетч, і з новою силою кинулася в бій. Пішов ряд турів в компанії з "Saxon", "Wishbone Ash" і "Nazareth", а в 2006 році музиканти випустили свіжий альбом під назвою "Do That And You ll Lose It".