Майбутні учасники голландської прогресив-групи "Kayak" Тон Шерпензіл (клавішні, бас) і Пім Коопман (ударні, гітара) почали свою музичну діяльність в 1967 році в складі "Balderdash". Пізніше вони перебралися в "High Tide Formation", де їх партнером був гітарист Йохан Слагер. Коли в 1971 році "HTF" розпалися, Тон, Пім і Йохан продовжили музикувати разом під різними вивісками.
Тон і Пім тоді навчалися в музичній академії, де познайомилися з Максом Вернером, якого залучили до себе в компанію як вокаліста. З появою в колективі бас-гітариста СИСА ван Лівена група нарешті обрала собі постійне назва - "Kayak".
Команда з допомогою декількох демок спробувала пробитися на "Phonogram", але відносини з лейблом не склалися, і музиканти пішли під крило "EMI". Перші два альбоми дали групі три скромних хіта ("Lyrics", "Mammoth", "Wintertime"), які змусили слухачів запам'ятати ім'я "Kayak". У 1974-му році Сісу набридло поєднувати навчання з гастрольно-студійної діяльністю, і він залишив команду.
На заміну йому прийшов Берт Велдкамп, що дебютував на "Royal Bed Bouncer". Цей альбом, на відміну двох попередніх релізів, вже не був навіяний творчістю "Yes", а виглядав чисто по "каяковскі". Тим часом команда ретельно гастролювала і стала одним з лідерів на сцені Бенілюксу. У 1976 році "Kayak" розлучилися з "EMI" і на цей раз їм вдалося потрапити до "Phonogram". Але проблеми гніздилися і в самому колективі. Якщо раніше працював композиторський тандем Шерпензіл-Коопман, то тепер композиції писав в основному Тон, і ображений Пім грюкнув дверима. Слідом за ним пішов Велдкамп, залишивши команду без ритм-секції. Заміна відступникам знайшлася в кінці 1976-го в особі Чарльза Шаута і Тео де Йонга.
Оновлений склад записав альбом "Starlight Dancer", заголовний трек з якого став класичною річчю "Kayak". Модифікована версія платівки була видана в Штатах, де мала деякий успіх (композиція "Want You to Be Mine" потрапила на 55-е місце в "Billboard"). Незважаючи на здавалося б непогане положення "човнярів" в команді не вщухали розбіжності, що закінчилися вторинним відходом ритм-секції. "Kayak" знаходився на межі затоплення, але пробоїну вдалося закласти.
Вернер, завжди тяжів до ударних, сів за барабани, а місце фронтмена зайняв Едвард Рікерс. Новим бас-гітаристом став брат Тона Пітер, а ще склад поповнили дві бек-вокалістки, Ірен Ліндерс (дружина Тона, яка писала також тексти) і Катерина Лапторн. І хоча старі фани не дуже-то хотіли визнавати новий "Kayak", групі вдалося зробити комерційний ривок. Альбом "Phantom of the Night" отримав в Голландії "платину", а сингл "Ruthless Queen" зайняв четверте місце в національних чартах. Наступний диск, "Periscope Life", також розійшовся великим тиражем, лише трохи поступившись попереднику. У 1981 році команда повернулася до своїх прогресивно-симфо-роковим коріння, записавши одну з кращих своїх робіт, "Merlin".
Однак комерційним успіхом платівка не користувалася, в групі почалася фінансова криза і в 1982-му "Kayak" пішов на дно. Згадали про "затонулий" проект 16 років по тому, коли його альбоми стали перевидаватися на CD. У слухачів проявився інтерес до даних виданням, і справа кінчилася тим, що команду довелося реанімувати. Новий "Каяк" виглядав по старому - Тон, Макс, Берт, Йохан - і лише місце Піма займав Роб Уінтер. Правда, незабаром склад почав флуктуіровать, але це не завадило "Kayak" порадувати фанів чотирма новими альбомами і великою кількістю турів.