Keef Hartley Band

Кіф Хартлі (р. 8 квітня 1944) почав свою музичну кар'єру у групі "The Thunderbeats", а в період розквіту мерсібіта змінив Рінго Старра в "Rory Storm And The Hurricanes". Там він пробув кілька місяців, а на дві наступні групи, "Freddie Starr & The Midnighters" і "The Ice Blues", витратив приблизно така ж кількість часу.

Більш тривалу зупинку (три роки) Кіф зробив у "Artwoods", де його партнером був ні хто інший як Джон Лорд. Кінець 60-х Хартлі провів у групі Джона Майалла і допоміг записати цього блюзменом ряд платівок. Відносини між музикантами склалися хороші, і коли прийшов час розлучитися Джон порадив Кіфу організувати власний проект. Барабанщик так і зробив, запросивши у "Keef Hartley Band" Оуена Фіннеган (вокал), спить Джеймса (гітара), Гері Тейн (бас) і Діно Дінеса (клавішні).

Коли група почала записувати дебютний альбом, щось пішло не так, і тому вирішили змінити фронтмена. Спочатку місце біля мікрофона зайняв Сем Холланд, але потім знайшлася більш гідна кандидатура в особі Міллера Андерсона, який мав не тільки неабиякими вокальними даними, але також грав на гітарі, непогано сочинявшего композиції й робив чудові аранжування.

З самого початку "Keef Hartley Band" зробили ставку на джаз-рок, подібний до того, що виконували "Blood, Sweat & Tears" і "Chicago". Саме тому на першому альбомі з'явилася духова секція, яка складалася з Генрі Лоутера (труба, скрипка), Гаррі Бекетта (труба), Ліна Добсона (саксофон, флейта) та Кріса Мерсера (саксофон). До речі, на "Halfbreed" Хартлі проявив почуття гумору, включивши до альбому запис телефонної розмови з Майаллом з приводу свого звільнення з "Bluesbreakers" (трек "Sacked"). Після виходу платівки пішли декілька духачей і Спить Джеймс (замість них з'явився саксофоніст Джиммі Джуел), і в усіченому складі "Keef Hartley Band" виступили на легендарному Вудстоку. До моменту запису другого альбому до складу увійшов органіст Мік Уївер. У сесіях "The Battle Of North West Six" було задіяно чималу кількість гостей, серед яких значився і Мік Тейлор з "Rolling Stones".

Подальші кадрові перестановки полягали у догляді Лоутера і Джуел і появі Дейва Кесвелла і Лайла Дженкінса. Якщо перші два альбоми не мали чартового успіху, то записаний даної конфігурацією "The Time Is Near" потрапив (нехай ненадовго і в самий кінець) як в британський, так і в американський хіт-парад.

Четверта платівка створювалася квартетом (Андерсон-Тейн-Вівер-Хартлі) і мабуть тому дещо не дотягувала до рівня ранніх робіт. Наступне творіння "Keef Hartley Band" являло собою концертник, записаний в легендарному "Marquee" до цього біг-бендом. Незабаром після цього Андерсон почав сольну кар'єру, а потім і зовсім пішов з групи. При записі шостого альбому зі старожилів у "KHB" залишилися тільки Хартлі та Тейн, а компанію їм склали Кріс Мерсер (саксофон), Нік Ньювелл (флейта), Джуніор Керр (гітара) і Піт Уінгфілд (клавішні, вокал). "Seventy Second Brave" на той момент став останнім релізом, які вийшли під маркою "Keef Hartley Band".

Альбом 1973 року "Lancashire Hustler" був виданий як сольник Хартлі, після чого Кіф остаточно розпустив свій проект. У наступний час барабанщик іноді підробляв сесіями, а в середині 70-х ненадовго возз'єднався з Андерсоном під вивіскою "Dog Soldier". У 1999 році вийшов архівний концертний альбом "KHB" "Not Foolish, Not Wise".

Читате також