King Crimson
25 червня 1946; клавішні), Грег Лейк (нар. 10 листопада 1948; бас, вокал), а співучасником їх компанії став автор текстів Пітер Сінфілд. Дебютний альбом, "In The Court Of The Crimson King", викликав у пресі хвилю захоплення, а також удостоївся похвали від самого Піта Тауншенда з "Who". Успіх платівки, проте, не сприяв згуртуванню колективу, і першими з "King Crimson" втекли Джайлз і Макдональд. Перед самим виходом другого альбому їх прикладу послідував і Лейк, який знайшов собі притулок в "ELP".
"In The Wake Of Poseidon" був сприйнятий вже без особливого ентузіазму, оскільки був стилістичним клоном свого попередника. Для запису третьої платівки Фріпп ангажував Гордона Хаскелл (р. 27 квітня 1946; вокал, бас), Енді Маккаллох (ударні) і Мела Коллінза (р. 5 вересня 1947; саксофон, флейта), але по завершенню сесій перші дві поспішили відкланятися.
Стурбовані кадровим питанням Роберт і Пітер знову організували набір рекрутів, проте, якщо вокаліст Боз Баррелл (р. 1 серпня, 1946 у. 21 вересня 2006) і ударник Ян Уолліс виявилися швидко, то басиста знайти не вдавалося. Фріпп вирішив проблему своєрідно, навчивши Баррелла звертатися з четирехструнку. Нова конфігурація залишила після себе один студійний альбом і один концертний, після чого Сінфілд почав співпрацювати з "ELP", а Коллінз, Уолліс і Баррелл пішли в "Snape". У "King Crimson" наступного скликання крім Фріпп увійшли перкусіоніст Джеймі Мюе, співаючий басист Джон Веттон (р. 12 червня 1949; екс-"Family"), ударник Біл Бруфорд (р. 17 травня 1948; екс-"Yes"), скрипаль і клавішник Девід Крос (р. 23 квітня 1949), а також текстовік Річард Палмер-Джеймс.
Цей варіант групи відрізнявся схильністю до хардроковому звучанню на противагу попередньому симфонізму. Однак не всі члени команди витримали обваження саунду, і незабаром склад покинули Мюе і Крос. Втім, і дні всієї команди були вже полічені, оскільки після виходу альбому "Red" Роберт заявив про припинення діяльності "King Crimson" раз і назавжди.
У 1981 році Фріпп і Бруфорд задумали організувати проект "Discipline", до якого запросили басиста Тоні Левіна (раніше працював з Джоном Ленноном і Пітером Гейбріелом, р. 6 червня 1946) і гітариста Адріана Білями (гастролював у той час з "Talking Heads", р. 23 грудня 1949). У процесі почалися сесій вирішено було повернути до життя ім'я "King Crimson", а назва "Discipline" залишили для альбому. Другий етап існування групи, що відрізнявся нововолновим присмаком, тривав до 1984 року, після чого Фріпп знову зайнявся власними справами. Своє третє народження команда пережила в першій половині 90-х, коли її склад був "подвійне тріо": крім Білями і самого лідера, що відповідали за гітари, до нього входили два ударники, Бруфорд і Пет Мастелотто (р. 10 вересня 1955), а також Тоні Левін і Трей Ганн, що грали на інструментах під назвою "Chapman stick". Секстет випустив три платівки (EP "VROOM", студійник "THRAK" і концертний альбом "THRaKaTTaK"), звучання яких було поміссю "Discipline" і "Red".
Всі ці музиканти в кінці 90-х в різних поєднаннях були залучені в ряд сайд-проектів, що отримали назву "ProjeKcts". Крім того, у 1998-му лейбл Фріпп "Discipline Global Mobile" організував "King Crimson Collector s Club", під егідою якого стали виходити рідкісні концертні записи "крімсон". Початок нового тисячоліття було ознаменовано випуском двох студійних робіт, "The ConstruKction Of Light" (2000) і "The Power To Believe" (2003), записаних складом Фріпп-Білями-Ганн-Мастелотто. У листопаді 2003-го Ганн подав у відставку, а на його місце повернувся Левін.