Lacrimas Profundere

Цю німецьку команду заснував в 1993 році гітарист на ім'я Олівер Шмідт (екс-"Dark eternity") за активної участі вокаліста Крістофера Шмідта. У той час було не так вже й багато груп, які поєднали дум-метал з готичними елементами і "Lacrimas profundere" стали одними з перших створювали цікаву музичну тканину із застосуванням скрипок, флейт і оперного жіночого вокалу.

Колектив досить швидко звернув на себе увагу, випустивши в 1995 році дебютний лонгплей "... and the wings embraces us". Альбом, наповнений красивій меланхолійною думової музикою, вийшов на лейблі "Perverted taste".

У записі платівки також взяли участь Маркус Лаппер (бас), Крістіан Стейнер (клавішні, екс-"Abyss"), Ману Ерліх (гітара), Крістіан Грейзбергер (ударні), Єва Стогер (флейта) і Ганна Хоцендорфер (вокал, скрипка). На випуск наступної роботи контракт був укладений з іншою фірмою, "Witchhunt records".

Альбом з французькою назвою "La naissance d un reve" містив мелодії в дусі "At the gates" з типово шведським дез-вокалом в комбінації з меланхолійними настроями а-ля "Anathema" і "My dying bride". Це поєднання дез-металу з готичним Думом зробило "Lacrimas profundere" піонерами в даному жанрі. До речі, у сесіях вже брав участь не Грейзбергер, а Стефан Ейрейнер. Надалі музиканти спробували розширити звучання, замінивши флейти арфами (у складі це відбилося заміною Єви Стогер Урсулою Райдл). Пісні укоротилися, але при цьому стали більш чіпляють.

Така постановка питання і зростаюча репутація групи призвели до підписання довгострокового контракту з "Napalm records". У 1999 році "Lacrimas profundere" дебютували на цьому лейблі з альбомом "Memorandum". Музика тут трохи поважчала, а до тотальної меланхолії додалися нотки надії, що особливо проявилося у композиції "Helplessness".

Склад тим часом знову зазнав деяких змін. Так спочатку в 1999-му за барабанами трохи посидів Лоренц Гемахер, а потім поступився ударну установку Віллі Вурма. У тому ж році пішов і Лаппер, а новий басист, Ріко Гальвані, виявився лише в 2000-му. Стиль групи продовжував розвиватися далі - жіночий вокал і арфи випарувалися, поступившись місцем похмурості, хоча в піснях звучав "чистий" вокал Крістофера. З виходом "Burning: A wish" число фанів "Lacrimas profundere" значно збільшилась, чому також сприяли гастролі колективу в різних країнах від Франції до Мексики.

У 2002 році група знов постала перед своїми шанувальниками у всій красі меланхолійного року з альбомом "Fall, I will follow". Глибоко емоційна атмосфера диска відкривала перед слухачами новий вимір печалі. Сесії проходили в "Klangschmiede studio" під проводом Маркуса Стоку. Вже після їх закінчення у складі команди сталася чергова заміна - Гальваньї пішов у "The hellions", надавши четирехструнку до розпорядження Деніела Лечнер (екс-"Culture gut", "Glas", "The raven enigma").