Lock Up

Ідея заснування чергового екстремального проекту з'явилася у "напалмовцев" Шейна Ембурі і Джесса Пінтадо і "брудного колибельщіка" Ніка Баркера, коли ті тинялися по шинках і накачувалися пивом. Споживаючи свій улюблений напій, музиканти згадували творчість "Dark angel", "Death", "Repulsion", ну і, звичайно ж "Slayer". Отже, вибравши правильний напрямок, вони об'єдналися під вивіскою "Lock Up" і практично відразу ж приступили до запису дебютного альбому.

Бюджет диска виявився надзвичайно малий, та хлопці і не збиралися затягувати сесії, бажаючи отримати сирої саунд. Репетицій ніяких не було, і вся робота була пророблена буквально за кілька днів. Залишався суща дрібниця - знайти підходящого вокаліста і накласти його партії на музику.

Переглянувши список Гроулер, музиканти зійшлися на думці, що нікого кращого не знайти, ніж Петера Тагтгрен з "Hypocrisy". Петер відразу ж відповів згодою на пропозицію, що поступила, і "Lock Up" вирушили в його студію "Abyss" закінчувати роботу над альбомом. Зойки і рики швиденько були додані до вже готового матеріалу, і через деякий час "Pleasures pave sewers" побачив світ. Сповнений брутальності диск був напханий композиціями у стилі дез-грайндкор. До речі, в ролі продюсера виступив Енді Сніп, а за реалізацію платівки з подачі Тагтгрен взявся німецький лейбл "Nuclear blast".

"Pleasures pave sewers" потрапив в німецькі чарти, а багато видань визнали його альбомом місяця. Команда зібралася було в турне, але тут виникли проблеми з вокалістом, оскільки Петер - надзвичайно зайнята людина, і мотатися по містах і країнах йому просто-напросто ніколи.

Довелося шукати йому заміну, і на цей раз "Lock Up" виручив Томас Ліндберг (екс-"At the gates"). З Петером ж вирішено було розлучитися, причому відносини з ним не зіпсувалися і все було зроблено дуже коректно. Коли питання було утрясемо група нарешті провела повноцінне європейське турне в компанії з "Decapitated" і "Corporation 187". У лютому 2001-го "Lock Up" вирушили в бірмінгемська "Framework studio" готувати другий лонгплей.

У ролі продюсера цього разу виступив Расс Расселл, а інжинірингом зайнявся не хто інший, як ще один "напалмовец" Мітч Харріс. Запис і мікшування "Hate Breeds Suffering" зайняло всього шість днів. Але, незважаючи на таку швидкість, любителі грайндкора старої школи отримали гідний подарунок.

Читате також