Lynyrd Skynyrd
У 1968-му на місцевому лейблі "Shade Tree Records" колектив випустив перший сингл, а на наступний рік виграв "battle of the bands", що дозволило хлопцям записати ще один міньйон. На початку 70-х команда поповнила свої ряди клавішником Біллі Пауеллом і почала колесити по американському південь. Недовгий період з барабанами управлявся Рік Медлок ("Blackfoot"), але в 1972-м на своє місце повернувся Бернс. На наступний рік вийшов дебютний альбом "Pronounced Leh-Nerd Skin-Nerd", що приніс музикантам перше "золото".
Під час сесій Уілксон намагався втекти, і його підміняв Ед Кінг, який після повернення басиста взявся за третю гітару. У тому ж 1973-му група супроводжувала "The Who" в їх турі "Quadrophenia", а також уклала контракт з лейблом Ела Купера "Sounds Of The South". Друга полнометражка виявилася ще більш вдалою, а супутній міньйон "Sweet Home Alabama" прорвався в гарячу десятку. Популярність команди значно підросла, і перевидана синглом композиція "Freebird" заполонила американський ефір, провівши довгий час у Топ 20.
Бернса змінив Артімус Пайл, Кінг пішов, але зате до "Lynyrd Skynyrd" приєдналося бек-вокальне тріо "The Honkettes". Трохи пізніше в складі з'явився гітарист Стів Гейнс, за участю якого був записаний четвертий золотий альбом "Gimmie Back My Bullets". Справжнім же бестселером став концертний альбом "One More From The Road", тираж якого перевалив за мільйон примірників. Студійник "Street Surviviors" також виявився платиновим, проте його вихід супроводжувався трагедією. 20 жовтня 1977, літак на якому летіла група, зазнав аварії, в результаті чого померли Ронні Ван Занте, Стів Гейнс, його сестра Кессі і роуд-менеджер Дін Кілпатрик, а інші музиканти отримали серйозні травми. Звичайно ж, команда розпалася, але в 1978-му вийшов збірник "Skynyrd s First and Last", що містив раніше неіздававшіеся речі початку 70-х.
Що залишилися в живих учасники "Lynyrd Skynyrd" кілька років працювали під різними вивісками ("Rossington-Collins Band", "Allen Collins Band", "Rossington"), поки не зважилися відродити свій старий проект. Приводом для цього послужив випуск на "MCA Records" альбому "Legend", до якого увійшли бі-сайди і різний недопрацьований матеріал. До нового складу "LS" крім старичків Россінгтона, Пауелла, Пайла, Уілксона та Кінга потрапили вокаліст Джонні Ван Занте, гітарист Рендолл Хол і дві бек-вокалістки. Дана конфігурація відзначила "чорну річницю" 30-денним туром, після закінчення якого вийшов концертний альбом "Southern By The Grace Of God".
Студійна робота з'явилася трьома роками пізніше, однак за допомогою цього альбому "Lynyrd Skynyrd" довели, що у них ще є порох в порохівницях. Спродюсована Томом Даудом (який трудився ще над "Gimmie Back My Bullets") платівка містила такі чудові треки як "Smokestack Lightning", "Keeping The Faith", "Southern Women" та "Pure and Simple". У 1993-му пішов Пайла змінив Курт Кастер, а обов'язки хворого Уілксона тимчасово виконував Тіммі Ліндсей. На наступний рік вийшов акустичний альбом "Endangered Species", після чого за станом здоров'я був змушений подати у відставку Ед Кінг. Його замінили відразу два гітаристи: все той же Рік Медлок з "Blackfoot" і Хьюї Томассон з "Outlaws". Уклавши новий контракт з лейблом "CMC International Records", колектив дебютував на ньому з альбомом "Twenty". Слідом вийшли подвійний концертний альбом "Lyve From Steel Town", студійник "Edge Of Forever" і збірник "The Best Of Lynyrd Skynyrd".
Наступ міленіуму група відзначила виданням різдвяного альбому "Christmas Time Again", а в 2001-му їй довелося зазнати ще одну втрату - 27 липня помер Леон Уілксон. Команда вистояла і на цей раз, і за допомогою нового бас-гітариста Іна Еванса до свого 30-ліття підготувала повнометражку "Vicious Cycle". Глобальний тур з приводу ювілею, в якому частина концертів колектив відіграв разом з "Allman Brothers Band", був випущений концертний альбом "Lynyrd Skynyrd Lyve". У 2006-му заслуги групи отримали офіційне визнання, і "Lynyrd Skynyrd" були введені в "Зал Слави Рок-н-Ролла".