M.O.D.

Проект "MOD" (також відомий як "Method Of Destruction") був заснований вокалістом "Stormtroopers Of Death" Біллі Мілано. Доукомплектували оригінальний склад гітарист Тім МакМартрі, басист Кен Балон і барабанщик Кіт Дейвіс. Бажаючи повторити успіх першого студійника "SOD", Біллі у своїй новій групі постарався зберегти "содовскіе" традиції, а саме перемішування трешу з хардкором і використання гумористичних, часто неполіткоректних текстів.

Однак саме останній компонент зіграв з командою Мілано злий жарт, і після виходу дебютного альбому "USA for MOD" (до речі, спродюсований його колишнім партнером Скоттом Яном) фронтмену довелося довго відпльовуватися від звинувачень у фашизмі.

У 1988-му Біллі радикально оновив склад своєї банди і випустив EP "Surfin MOD". На цій платівці, побудованої в основному на панк-металевих обробках відомих пісень інших виконавців, панувала атмосфера пляжної вечірки, і тому реліз на відміну від попередника не викликав негативної реакції.

Ще один відносно доступний для сприйняття альбом "Gross Misconduct" записувався в тій же конфігурації, що і "Surfin MOD", тобто партнерами Мілано на той момент були Луї Світек (гітара), Джон Монте (бас) і Тім Малларе (ударні). Насправді така ситуація була винятком з правил. Вже у 1990-му Монте і Світек пішли в "Mindfunk", а сам Біллі невдовзі опинився в лавах возз'єдналися "SOD". Коли в 1992-му проект почав функціонувати знову, товстун-вокаліст сам взявся за басуху і в компанії барабанщика "Laaz Rockit" Дейва Чаваррі і повернувся Тіма МакМартрі записав диск "Rhythm of Fear". Ця робота стала останнім альбомом "MOD", зробленим для "Megaforce Records", після чого група перебралася на "Music For Nations".

Під новим дахом команда випустила пару платівок, "Devolution" і "Dictated Aggression", причому Чаваррі вдалося постукати і там, і там. Що стосується інших сессіонщіков, то в першому випадку в записі взяли участь Томмі Климчук (гітара) і Роб Мошетті (бас), а в другому Джо Янг (гітара).

У проміжку між цими релізами фірма "Megaforce" втиснула збірник "Loved by Thousands, Hated by Millions", добивши матеріал, зібраний з перших чотирьох платівок, раніше нереалізованими треками. Після "Dictated Aggression" справи в стані "MOD" затихли, а під кінець 90-х Мілано знову працював з реанімували "SOD". До свого колишнього проекту Біллі повернувся в 2002-му, коли почався запис альбому "The Rebel You Love to Hate". З басухи вокаліст і раніше вважав за краще управлятися сам, а на посаді гітариста й ударника найняв Джо аффе і Денні Буркхардта. У порівнянні з попередніми релізами тривалість композицій на цьому диску неабияк підросла, саунд став жорсткішим, але разом з тим Мілано зберіг гумористично-пародійну атмосферу (навіть обкладинка представляла собою пародію на логотип "Michael Schenker Group").

Через чотири роки товстий вокаліст, дотримуючись кадрових традицій, знову оновив склад і взяв у свою команду гітариста Скотта Сержанта (екс-"Laaz Rockit") та барабанщика Дерека Лопеза. З цими музикантами був записаний альбом "Red, White & Screwed", на якому "MOD" звернулися до хардкоровий коріння.