Machine Head

Метал-банду "Machine Head" сколотив в 1992 році колишній учасник "Vio-Lence" і "Forbidden" Робб Флінн. У стартовий склад також увійшли басист Адам Дьюс, гітарист Логан Мейдер і барабанщик Тоні Костанцо. На перших порах колектив займався концертною діяльністю і виступав з такими різноплановими командами як "Rancid", "Deftones" і "Napalm Death". Коли ж за ударні сів Кріс Контос (екс-"Attitude Adjustment", "Grinch"), хлопці відвідали студію і записали демо, яке привело їх на "Roadrunner Records".

Потужність і агресія хеві-метал, помножена на енергію панку і прикрашена вокальними гармоніями а-ля "Alice In Chains" зацікавила представників фірми, і "механічні голови" отримали довгостроковий контракт.

Як з'ясувалося, лейбл не прогадав, і "Burn My Eyes", спродюсований Коліном Річардсоном, став самим розпродувати альбомом серед всіх релізів "Roadrunner". Трохи розім'ялися в компанії "Napalm Death" і "Obituary", команда відправилася на тривалі гастролі разом з монстрами трешу "Slayer".

З Контос незабаром довелося розлучитися, і, покористувавшись деякий час послугами сессіонщіков, його замінили Дейвом МакКлейном (екс-"Sacred Reich"). У 1997-му вийшов другий альбом, "The More Things Change", зроблений також за участю Річардсона. Незважаючи на те що багато фанів "Machine Head" визнали роботу вдалою, рівень продажів був менше ніж у дебютника. У 1997-му команда з'явилася на фестивалях "Ozzfest" і "Dynamo", а також гастролювала з "Pantera", "Napalm Death", "Skinlab", "Coal Chamber" та іншими. До того часу "голови" міцно сиділи на наркоті, не забуваючи при цьому споживати літри алкоголю. У результаті Мейдер довелося звалити з групи, а Флинну - пройти курс терапії.

У 1999 році з новим гітаристом Арью Ластером був записаний диск "The Burning Red". Тут "Machine Head" дещо полегшили свій саунд і використовували впливу "The Cure" та гітарної психоделіки Хендрікса. Відмінність було помітно і в текстах: якщо раніше вони присвячувалися соціальних проблем, то тепер вони носили особистісний характер (таким чином Флінн хотів випустити своїх демонів).

Чергові гастролі проходили не тільки в Америці та Європі, але і включали в себе такі нові для "Machine Head" території як Корея, Японія і Австралія. У 2001-му колектив випустив альбом "Supercharger". Хоча робота зустріла суперечливі відгуки, в ній містилися стали концертними фаворитами треки "Bulldozer" і "Trephination". У тому ж році команда виступила перед п'ятитисячний аудиторією в лондонській "Brixton Academy", а за підсумками того шоу був зроблений лайв "Hellalive". Навесні 2002-го пішов Ластер, і його функції взявся виконувати колишній колега Флінна по "Vio-Lence", Філ Деммел. У 2003-му "Machine Head" записали зубодробильні платівку "Through the Ashes of Empires". Альбом дебютував на 88-й позиції в "Billboard" і побив рекорд продажів, встановлений з "Burn My Eyes".

Підкорення чартів продовжилося з виходом DVD "Elegies", що зайняв 13-ий рядок в США, і 4-у - в Англії. У цьому плані не підкачав і шостий студійний альбом, що надійшов у продаж у березні 2007-го. Премія від журналу "Metal Hammer" в категорії "best Album", 54-е місце в "Billboard" і 16-е в британських чартах - ось наслідки виходу "The Blackening".