Madness
Щоправда, цю вивіску незабаром знову поміняли, на "Madness", на честь однієї з пісень Прінса Бастера. Йому ж (Бастер) група присвятила і свій перший сингл, "Prince". Пісня швидко завоювала популярність і потрапила в британський Топ 20. На "Madness" звернула увагу компанія "Stiff Records", і після укладення контракту їй був випущений ще один сингл з кавером Бастера "One Step Beyond", що дістався вже до сьомої сходинки англійських чартів.
По гарячих слідах музиканти швиденько записали альбом з такою ж назвою, що зайняв другу позицію в хіт-парадів і не вилазили зі списків популярності протягом року. На початку 1980-го на світ з'явилася чергова сорокап'ятка, "My Girl", (3-е місце), відкрила рахунок низці з 13 синглів, бомбардували британський Топ 10 протягом трьох років.
За рівнем популярності в Англії з "Madness" в той час могли змагатися лише "Jam". Останні, щоправда, у своїй творчості орієнтувалися на молодь, тоді як "Меднесс" слухали всі від малого до великого. У 1980-му "One Step Beyond" був виданий і в Штатах, однак там платівка добралася лише до 128 місця. Другий альбом, "Absolutely", будучи дуже популярним серед жителів туманного Альбіону, знову зазнав поразки в Америці, і тамтешня фірма, "Sire", розірвала контракт з гуртом. Але музикантам було наплювати на Америку, адже вдома у них справи йшли чудово. Лише в березні 1982-го благополуччя було трохи порушено, коли сингл "Cardiac Arrest" випав з першої десятки, зайнявши 14-е місце. Команда кілька місяців по тому виправила становище, запустивши в продаж сорокап'ятку "House of Fun", очолила британські чарти.
На першому місці опинилася і компіляція "Complete Madness", що з'явилася приблизно в той же час. До кінця 1982-го заокеанські ділки від шоу-бізнесу вирішили все-таки всерйоз взятися за "Madness". Група отримала новий контракт від "Geffen records", а її композиції типу "Our House", "House of Fun" і "It Must Be Love" щосили зазвучали на американському радіо і телебаченні. У результаті такого розкручування сингл "Our House" опинився в штатівської Топ 10.
В кінці 1983 року через сімейних проблем з групи пішов її основний композитор - Майк Барсон. У його відсутність кар'єра "Madness" пішла на спад, хоча ще деякий час команда була присутня в чартах. У 1984-му контракт зі "Stiff Records" був припинений, і музиканти заснували свій власний лейбл "Zarjazz". Записи, видані на ньому, мали набагато менший успіх, ніж ранні релізи, і до 1986 році в діяльності колективу настало затишшя. У вересні було офіційно оголошено про розпуск групи, а через пару місяців побачив світло прощальний сингл, "Waiting for the Ghost Train". Через два роки банда реанімувалося під вивіскою "The madness" у вигляді квартету: Форман, Томпсон, Смеш і Саггз, проте це формація проіснувала недовго і знову розвалилася.
Наступного разу музиканти зібралися разом у 1992-му, відігравши кілька концертів, які отримали назву "Madstock". Це повторювалося кілька разів протягом 90-х років. Остання реінкарнація "Madness" в оригінальному складі відбулася в 2002 році, коли команда спромоглася випустити збірку ранніх речей "Our House".