Marilyn Manson
Паралельно він пробував грати в парі груп, але потім вирішив зібрати власну команду, що отримала на першій стадії назву "Marilyn Manson & the Spooky Kids". Сам Уорнер взяв собі псевдонім Мерілін Менсон, складений з імені актриси Мерілін Монро і прізвища вбивці Чарльза Менсона. Подібним чином вчинили й партнери Брайана, яких тепер звали Дейзі Берковіц (гітара), Олівія Ньютон Банді (бас) і Мадонна Уейн Гейсі (клавішні). Ударника на перших порах не було, і його функції виконувала драм-машина. Випустивши одне демо, колектив скоротив вивіску до "Marilyn Manson".
Слідом почалися кадрові зміни: спочатку Банді змінив Гіджет Гейн, а потім з'явився і справжній барабанщик - Сара Лі Люкас. Пару років команда лякала флоридську публіку своїми шокуючими шоу, поки не потрапила на очі ватажку "Nine Inch Nails" Трент Резнор. Той оцінив потенціал "MM", забрали їх з собою в турне і підписав на свій лейбл "Nothing Records".
Поки йшла робота над дебютним альбомом, Менсон позбувся яка стирчала на героїні Гейна і замінив його Твіггі Рамірез. Наступним кандидатом на звільнення став Люкас, викинуть після американського туру 1995 року (його місце зайняв Джинджер Фіш). У тому ж 1995-м у продажу з'явився напханий каверами альбом "Smells Like Children". Найпопулярнішою композицією з диска стала "Sweet Dreams", в оригіналі виконувана "Eurythmics" і дала "Marilyn Manson" перший серйозний хіт. Далі справи швидко пішли в гору, і новий альбом, "Antichrist Superstar", стартував з 3-й позиції "Billboard". Ця похмура робота була концептуальної і була поділена на три так званих "циклу": "The Heirophant", "Inauguration of the Worm" і "Disintegrator Rising".
Зростання популярності групи та її фронтмена супроводжувався зростанням скандалів навколо них, багато з яких були спровоковані релігійними фанатами, які намагалися усілякими способами зірвати концерти "MM". Втім, всі ці виступи грали музикантам на руку і вони і не думали згортати діяльність. У 1996-му Берковица змінив тип по кличці Зім Зам, за участю якого був записаний диск "Mechanical Animals".
Зроблений під великим впливом Девіда Боуї, даний альбом, як і його попередник, став платиновим, але при цьому видерся на саму вершину американських чартів. У 1999-му вийшов концертний альбом "The Last Tour On Earth", а роком пізніше група повернулася зі студійником "Holy Wood (In the Shadow of the Valley of Death)". Незважаючи на непогані відгуки критиків, ця робота, зроблена в дусі "Antichrist Superstar", не мала великого комерційного успіху. Поки Менсон готував наступний опус, у складі знову сталися зміни, і новими членами команди стали гітарист Джон 5 і басист Тім Сколд, що взяв на себе і продюсерські функції. Останній раніше працював в індастріал-бенді "KMFDM", і тому на альбомі "The Golden Age of Grotesque" велику увагу було приділено електронним фішках. Втім, зміни в стилі не перешкодили "Marilyn Manson" повернути собі платинові тиражі і перше місце в "Billboard".
У 2004-му вийшов бестовий збірник "Lest We Forget", оголошений фронтменом як "прощальний реліз". Однак, незважаючи на чергові заміни у складі, група продовжувала якийсь час виступати, а в 2007-м Менсон і Сколд підготували новий матеріал, що вийшов під назвою "Eat Me, Drink Me". З'явився на початку червня, альбом підірвав гарячі десятки багатьох країн світу, і в тому числі і біллбордовскіх Топ 10.