Megadeth

Після того як Дейва Мастейна (* 13 вересня 1961) виперли з "Metallica", він вирішив помститися своїм колишнім колегам і зібрати команду, яка грала б швидше і важче. Задумка почала втілюватися в життя, коли Дейв зустрівся зі своїм тезкою, бас-гітаристом Дейвом Еллефсоном (р. 12 листопада 1964). Хлопці швидко знайшли спільну мову і влітку 1983 року за участю Грега Хандевідта (гітара) і Дійона Карратерса організували банду зі страшною назвою "Megadeth".

Перший час група займалася концертною діяльністю, але в 1984-м записала трехпесенное демо, завдяки якому знайшла контракт з "Combat Records". До того моменту в колективі відбулося кілька замін і тепер компанію двом Дейва становили Гар Самуельсон (ударні) і Кріс Поланд (гітара). Половину бюджету ($ 8000), виділеного на сесії, музиканти спустили на алкоголь і наркотики, після чого, вигнавши продюсера, самостійно завершили роботу над першим альбомом.

"Killing Is My Business ... And Business Is Good!" вийшов злегка сируватим, проте вже тоді відчувався неабиякий потенціал "Megadeth", і на роботу звернули увагу не тільки металеві видання, а й мейнстрім-преса. Продажі дисків йшли дуже добре, і тому групу зманили на "Capitol Records". Майстерність команди, помножене на збільшений бюджет і поліпшене продюсування, моментально принесло свої плоди і зробило другий альбом по-справжньому проривним. Технічний, агресивний, але разом з тим трішки мелодійний, "Peace Sells ... But Who s Buying?" став справжньою класикою треш-металу.

Якщо на самому початку 1987-го "Megadeth" виступали на розігріві у Еліса Купера і "Mercyful Fate", то вже в березні вони перейшли в розряд хедлайнерів. Між тим, у колективі панувала наркотично нездорова обстановка, і влітку Мастейн вигнав Поланд і Самуельсона. Новими членами команди стали гітарист Джеф Янг і барабанщик Чак Белер, з якими був записаний "So Far, So Good ... So What?". Незважаючи на те, що сесії знову пройшли в наркоугаре, і в процесі роботи головний Дейв міцно посварився з продюсером, диск зайняв 28-у сходинку в "Billboard" і, також як і його попередник, зібрав платину. Однак через нехороших звичок фронтмена наступне турне було зім'ято, і Мастейн зрештою попав в реабілітаційну клініку. У 1990 році лідер "Megadeth" позбувся своїх пристрастей і відновив роботу проекту, до складу якого тепер крім Еллефсона входили гітарист Марті Фрідман і барабанщик Нік Менза.

На диску "Rust In Peace" група ще більше віддалилася від чистого трешу, значно урізноманітнивши музику і зробивши її ще більш мелодійною. Результат не змусив себе чекати, і продажі дисків помітно підскочили. Піка комерційного успіху "Megadeth" досягли в 1992-му, коли вийшов більш доступний для слухача і "радіоформатний" "Countdown To Extinction". Альбом дебютував на другій сходинці "Billboard", а його тираж отримав статус мультиплатинового. Наступний опус, "Youthanasia", продовжував лінію попередника і тому також був присутній в гарячій десятці.

У 1995-му вийшов збірник "Hidden Treasures", складений з каверів і саундтрекових речей. Надалі в роботі "Megadeth" утворилася пауза, пов'язана із зайнятістю Мастейна в побічному проекті "MD. 45" і поверненням його поганих схильностей. Нарешті, в 1997-му вийшов новий альбом, "Cryptic Writings". Витриманий у фірмовому мелодік-трешева стилі, диск став останнім релізом 90-х років, що потрапили в гарячу десятку. Крім того, після нього стабільність складу, протримався вісім років, була порушена. Спочатку Менза змінив Джиммі Деграссі, а незабаром Фрідман поступився свій інструмент Елу Пітреллі. У 1999-му з'явився альбом "Risk", на якому колектив зайнявся експериментами з електронними фішками, за що і поплатився неприязню багатьох колишніх фанів. Трохи пізніше команда уклала новий контракт з "Sanctuary Records". Випущений цією фірмою "The World Needs A Hero" позначив повернення до коріння, але вже на наступний рік група розпалася. Офіційною причиною припинення діяльності став той факт, що Мастейн пошкодив собі руку.

Через пару років оправився гітарист почав роботу над сольним альбомом, однак в силу контрактних зобов'язань записаний матеріал вийшов під маркою "Megadeth". Надалі Дейв зберіг командний формат і пару років гастролював зі своїми новими партнерами, Гленом Дровера (гітара), Джеймсом МакДонаф (бас) і Шоном Дровера (ударні). У 2006-му МакДонаф змінив Джеймс Ломенцо, який дебютував на альбомі "United Abominations". Ця робота вийшла на "Roadrunner Records" і віддзеркалювала політичні проблеми останніх років.

Читате також