Ministry
Розчарований Юргенсена звільнив Джорджа, розірвав тодішній контракт з "Arista" і пішов працювати на "Sire Records". Тут практично поодинці Ел записав напханий електронно-танцювальними ритмами альбом "Twitch". Однак це була вже не поп-музика, оскільки в "міністерському" звучанні з'явилася жорсткість і агресивність.
Відчувши, що він йде правильним шляхом, Юргенсена змінив свої клавішні на гітару і запросив у команду бас-гітариста Пола Баркера і барабанщика Вільяма Ріфліна. У 1988-му оновлений склад випустив альбом "The Land Of Rape And Honey", визнаний згодом класикою індастріалу. У подібному ж ключі була виконана і наступна "міністерська" робота, "The Mind Is A Terrible Thing To Taste", яка також, як і "Land ..." справила велике враження на андеграунд.
Кінець 80-х Юргенс і Баркер присвятили незліченною сайд-проектам, але в 1992-м "Ministry" повернулися з першим комерційно успішним диском, "Psalm 69". Це альбом, який звучав ще важче попередників (чимала заслуга нових гітаристів Майка Скацціа і Луїса Світек) містив такі потенційні хіти як "Jesus Built My Hotrod", "NWO" і "Just One Fix". Незважаючи на зростаючу популярність, команда в той час мало не розпалася, чому провиною були серйозні проблеми з наркотиками. Вийшов тільки в 1996 році, альбом "Filth Pig" помітно відрізнявся від попередніх робіт - темп композицій знизився, а використання синтезаторів і семплів звелося до мінімуму. Диск був зустрінутий без особливого захоплення, хоча в його підтримку музиканти випустили кілька кліпів і провели повноцінне турне.
У 1999-му закінчив життя самогубством колишній гітарист команди Вільям Такер, і альбом "Dark Side Of The Spoon" група присвятила його пам'яті. На цій роботі Юргенс і компанія спробували дещо урізноманітнити саунд, додавши в електро-метал мелодику і синт-Попова елементи ранніх "Ministry".
Експеримент не дуже вдався, і публіка прийняла альбом з прохолодою, хоча сингл "Bad Blood" був задіяний у саундтреку до фільму "Матриця" і згодом навіть номінувався на "Греммі". Далі пішла смуга невдач: група була вигнана з "Warner", їй було відмовлено участь в "Оззфесте", а лейбл "Ipecac Records", пообіцявши випустити три концертні альбоми, не випустив жодного. Після довгих мук команда уклала контракт з "Sanctuary Records", і навесні 2002-го на світ з'явився концертний альбом "Sphinctour". Між тим Юргенс і Баркер підготували новий матеріал, і на наступний рік вийшов студійник "Animositisomina", що не поступався за важкістю "Psalm 69". Незабаром після цього Пол подав у відставку, а Ел продовжив діяльність разом зі Скацціа-густо молодих "міністрів".
Для свого наступного альбому Юргенсена переробив пісню "NWO" в "No W", спрямувавши її проти Джорджа Буша-молодшого. Трек потрапив на збірку "Rock Against Bush", а "Houses Of The Mole" вийшов найбільш агресивно-політизованим творінням "Ministry". У подібному ключі шаленому (як в музичному плані, так і в текстовому) був зроблений альбом 2006 року "Rio Grande Blood". Після 27 років з початку "міністерської" діяльності Ел вирішив розпустити команду, подарувавши на прощання слухачам збірка каверів "The Last Sucker".