National Health
За задумом музикантів вони повинні були створити щось на зразок рок-оркестру з двома гітарами, двома клавішними і трьома вокалістками. Ідею майже вдалося втілити в життя, а до складу групи, що отримала назву "National Health" увійшли гітаристи Філ Міллер (екс-"Hatfield and the North") і Філ Лі (екс-"Gilgamesh"), Говен, Стюарт (обидва - клавішні), басист Монт Кемпбелл (екс-"Egg"), ударник Біл Бруфорд ("King Crimson", "Yes") і вокалістка Аманда Парсонс.
Дана конфігурація провела залишок 1975 року в репетиціях і, в кінцевому рахунку, записала демопленку з двома треками (обидва побачили світ у 1996-му на CD "Missing Pieces"). У лютому 1976-го відбулося перше британське турне "National health". На жаль, Лі пішов незадовго до початку гастролей, а хвора Аманда пропустила більшість дат.
Філа спочатку заміщав Стів Хілледж, але згодом команда вирішила позбавитися від другого гітариста. У березні Бруфорд відправився в турне з "Genesis", а за час його відсутності з ударними управлявся Джон Мітчелл. Незабаром команду покинув Кемпбелл, причому після його відходу група викинула зі свого репертуару композиції Монта. Говен упросив колишнього колегу по "Gilgamesh" Ніла Мюррея зайняти його місце, і оновлений склад зробив ще деякі записи, виконані в традиціях "Hatfield and the North". До кінця року Бруфорд пішов остаточно, а його місце зайняв Піп Пайл, працював після розпаду "Hatfield" сесійним джазменом.
У березні 1977-го заявили про відхід Говен і Парсонс, однак практично в цей же час почалися сесії дебютного альбому "National health", на яких Алан і Аманда бути присутнім в якості гостей. До речі, на платівку увійшли композиції Говена і Стюарта, витримані в дусі раннього "NH". Урізаний до квартету склад мало відповідав первісної ідеї рок-оркестру, тому для наступних турів і радіосессій залучалися музиканти з боку (в тому числі і вокаліст Річард Сінклер).
На початку 1978-го Мюррей пішов у "Whitesnake", зробивши після цього успішну кар'єру сессіонщіка. Новим басистом "National health" став Джон Грівз, який раніше працював в "Henry Cow". Грівз також узявся виконувати вокальні партії, причому його "британський" стиль разюче відрізнявся від Сінклера. Інтенсивний європейський тур, зроблений колективом, завершився британськими гастролями на розігріві у Стіва Хілледжа (вже добився успіху на сольному терені). В цей же час фірма "Charly Records" випустила у світ дебютний лонгплей "National Health". Незважаючи на те що альбом очікував комерційний провал, наступного літа музиканти зробили другу студійну спробу. "Of queues and cures" повернув групу до експериментальної стилістиці, хоча на ранні речі він не був схожий.
У вересні 1978-го складу "NH" поповнився Джорджі Борном і Ліндсей Купером. Секстет провів серію репетицій, після яких заявив про свою відставку Стюарт, мотивували свій вчинок прагненням групи до зайвого імпровіз. Після дворічної відсутності в команду повернувся Говен, але цей склад не залишив після себе жодних записів і після закінчення туру 1980 року був розпущений. У травні 1981-го Алан помер від лейкемії, а Міллер і Стюарт ненадовго реанімували "National Health", випустивши трібьютний альбом з раніше невиданими композиціями Говена.