P J Harvey

За часів розквіту "альтернативи" на музичній сцені з'явилося чимало жінок-виконавиць, однак лише небагатьом з них вдалося досягти такої ж високої популярності як Пі Джей Харві. Поллі Джин (таке її справжнє ім'я) народилася 9 жовтня 1969 року в невеликому англійському містечку Йеовіл. У дитинстві вона освоїла гітару і саксофон, а по досягненні підліткового віку Поллі вже грала в різних командах на правах сессіонщіци.

У 1991 році Харві заснувала свій власний проект ("PJ Harvey"), запросивши до співпраці бас-гітариста Стіва Воен і барабанщика Роберта Елліса.

У тому ж 1991-м тріо зробило перший запис, яка обійшлася в суму близько п'яти тисяч доларів. Дебютний сингл, "Dress", що вийшов на британському незалежному лейблі "Too Pure", став сенсацією інді-року. Не меншу бурю захоплення викликав і другий міньйон, "Sheela-Na-Gig". Інтерес до новоявленої команді підігріли відверті фото Харві (вона знялася топлес) на обкладинці тижневика "New musical express".

Дебютний альбом, "Dry", заслужив значну порцію похвали, а за його дистрибуцію вдалася американська фірма "Island Records". На підтримку диска "PJ Harvey" зробили велике турне, кульмінацією якого стала поява на фестивалі в Рідінге. Раптова популярність мала й зворотній бік, і після закінчення гастролей Харві опинилася на межі нервового зриву. Проте шанувальники вимагали "продовження банкету", і після невеликої паузи команда знову взялася за роботу. На запис другого альбому був ангажований продюсер Стів Альбіні ("Pixies", "Breeders"), який надав "Rid of me" свій фірмовий нойз-гітарний саунд.

Хоча тур на підтримку "Rid of me" пройшов успішно, по його закінченні Харві розлучилася з Военом і Еллісом і почала сольну кар'єру. У 1993-му вийшло її четирехтрековое демо ("4-Track Demos"), а в 1995-му на світ з'явився полнометражнік "To bring you my love". У його записі брали участь басист Мік Харві, гітаристи Джон Періш і Джо Гор, а керував сесіями Марк Елліс ака Флуд. Саунд Пі Джей став багатшим і в ньому з'явилися блюзові інтонації.

Альбом увійшов в американські чарти під номером 40, а пісня "Down by the water" отримала тривалу прописку на радіо і MTV. Відкатавши чергові гастролі, Харві зробила паузу у своїй роботі. Правда в 1996-му її мовчання було порушено появою в Ніка Кейва на альбомі "Murder ballads" і спільним з Джоном Періш диском "Dance Hall at Louse Point". Після відносно невдалого "Is this desire?" Пі Джей возз'єдналася з Робертом Еллісом і Міком Харві, видавши потужну платівку "Stories from the city, stories from the sea". Агресивний стиль "Stories" був породжений піврічним перебуванням співачки в Нью-Йорку.

Альбом в 2001 році виграв "Mercury Prize", зробивши Харві першою жінкою - володаркою цієї нагороди. У новому тисячолітті Пі Джей розвинула бурхливу діяльність: крім підготовки нового сольника вона брала участь в купі сторонніх проектів, у тому числі з музикантами з "Queens of the stone age" і Маріанною Фейтфул. Крім того, Поллі Джин знімалася в кіно і випускала книги своїх віршів.