Paragon
У сесіях крім самого Мартіна брали участь Кей Карстенс (вокал), Дірк Стурзбехер (бас) і Кей Нойз (ударні). "Into the Black" отримав доброзичливі відгуки, і до кінця року Крістіан підготував матеріал для першої повнометражки.
На жаль, майже відразу після релізу "World of Sin" випускає його компанія збанкрутувала. У підсумку - ніякого промоушену, ніяких концертів, сміховинні продажу, рокіровки у складі і, нарешті, повне припинення діяльності команди. Друга інкарнація "Paragon" матеріалізувалася в середині 1997-го. Тепер партнерами Мартіна стали Андреас Бабушкін (вокал), Ян Буннінг (бас), Маркус Корбі (ударні) і Клаудіус Кремер (гітара).
Восени того ж року вся ця компанія ввалилася в студію "Spiderhouse", що належала відомому німецькому метал-гуру Харрісу Джонсу ("Helloween", "Tankard", "Sodom", "Kreator"). Другий альбом, "The Final Command" був записаний досить швидко, а от пошуки випускаючого лейбла неабияк подзатянулісь. Зрештою, диск вийшов у серпні 1998-го на фірмі "BO Records". Пропозицій на гастролі поки не надходило, тому музикантів нічого не залишалося, як повернутися в гості до Джонса і записати ще один альбом. З виходом "Chalice of Steel" справа зрушила з мертвої точки, і влітку того ж року "Paragon" засвітилися на двох найбільших німецьких метал-фестах - "Bang Your Head" та "Wacken Open Air". Популярність команди почала неухильно зростати, і це призвело до переходу на лейбл "Remedy Records".
Зі зміною даху змінився і продюсер, і для наступного альбому музиканти запросили Піта Силка ("Iron Savior"). Вибір виявився вдалим - "Steelbound" заслужив високі оцінки в пресі (9,5 з 10 в "Rock Hard", стільки ж у "Metal Heart", і 11 з 12 в "Heavy Oder Was?"). Не встигли "Paragon" як слід відпочити після спільного туру з "Iron Savior", як лейбл зажадав нової студійної роботи. Рішення зробити альбом концептуальним аж ніяк не спрощувало завдання, проте музиканти виконали її на п'ять з плюсом.
"Law of the Blade" став кращим альбомом "Paragon" на той момент, а такі композиції як "Armies of the Tyrants", "Abducted" і "Back to Glory" можна було цілком зарахувати до класики тевтонського хеві. Читачі "Heavy oder was" віддали альбому перше місце, а сама група тим часом борознила європейські простори в компанії з "Gamma Ray". Взимку 2002-го колектив під керівництвом все того ж Піта Силка записав альбом "The Dark Legacy", що відрізнявся від попередніх робіт більшою агресивністю і відсутністю балад. Після закінчення сесій панувала довгий час кадрова ідилія була порушена відходом Клаудіуса Кремера. Гітарист вирішив продовжити занедбане навчання, а його місце зайняв Гуні Крузе з гамбурзької кавер-банди "Powerslave".
Дебют Крузе відбувся на фестивалі "Headbanger s Open Air", після чого команда провела успішне німецьке турне разом з друзями з "Majesty". 2004-й рік колектив витратив в основному на відпрацювання нового матеріалу, лише зрідка відволікаючись на рідкісні концерти. Такий підхід виправдав себе, і з "Revenge" група вже спокійно могла претендувати на трон німецького хеві, зайнятий колись хлопцями з "Accept".