Pat Travers

Пет Треверс народився в Торонто 12 квітня 1954. У 12 років у нього з'явилася перша гітара, а незабаром після цього хлопцю довелося побувати на концерті Джимі Хендрікса. Виступ геніального музиканта настільки вразило Пета, що він тут же вирішив стати рок-зіркою і поступово почав втілювати свою ідею в життя. Натхненний творчістю Хендрікса, Джеффа Бека, Еріка Клептона і Джиммі Пейджа, Треверс грав у клубах Квебеку у складі груп "Red Hot" і "Merge".

В останній з цих команд хлопця примітив популярний в 50-х рок-н-рольщик Ронні Хоукінс, який запросив молодого гітариста на спільні гастролі. Набралася досвіду, Пет вирішив реалізувати давню мрію про власну команді й по досягненні 20 років перебрався до Лондона. Озброєний усилком Маршалла та примочкою "вау-вау", гітарист записав демо, якого виявилося досить для отримання контракту з "Polydor".

У квітні 1976-го вийшов дебютний альбом, і Пет зі своєю командою, що складалася з басиста Марса Коулінга і ударника Роя Дайка, відправився в британське турне. Треверс виявився відмінним шоуменом, завдяки чому швидко знайшов концертну популярність. На сцену він виходив босоніж, глядачам роздавав картонні копії свого "Fender Telecaster", а також регулярно витягав кого-небудь з публіки, щоб той зображував гру на "повітряної гітарі".

У 1976-му Пет з'явився на фестивалі в Редінгу, а на наступний рік випустив пару альбомів і провів одне турне. До того часу музичний клімат Британії сильно змінився і, бажаючи врятувати свій важкий блюз-рок від навали панку, Треверс повернувся в Північну Америку. У 1978-му він об'єднався з Томмі Олдріджем і Петом Троллом, з якими випустив диск "Heat In The Street". Роботу відрізняло поява клавішних і присмак ф'южну. У тому ж році вийшов перший концертний альбом, "Go For What You Know", за допомогою якого "Pat Travers Band" знайшли неабияку кількість шанувальників. Пісні з цього альбому частенько потрапляли в ефір, що зробило Треверса справжньої рок-зіркою і призвело до його появи на обкладинці журналу "Guitar Player".

На платівці 1980 року "Crash And Burn" музикант спробував подалі зазирнути за рамки чистого блюз-року, проте після того, як від нього пішли Олдрідж і Тролл, Треверс повернувся до свого коріння. У середині 80-х у Пета почалися проблеми як з менеджментом, так і з керівництвом "Polydor". У результаті гітарист був позбавлений можливості випускати альбоми, хоча його концертна діяльність не припинялася.

Тільки в 1990 році Треверс вдалося потрапити до студії, де він в компанії з Коулінгом, Джеррі Ріггс і Скоттом Зимовський записав опус з символічною назвою "School Of Hard Knocks". За підсумками послідував турне був випущений концертний альбом "Boom Boom", проте фанам здалося цього мало, і Пет, покопавшись в архівах, нашкріб матеріалу на ще один лайв, "BBC Live In Concert". На початку 90-х вийшло декілька "бестових" збірників, а також почалося перевидання ранніх робіт Треверса на CD. Кар'єра музиканта пішла на підйом після укладення контракту з фірмою Майка Барнеа "Blues Bureau International". На цьому лейблі був випущений ряд класних блюз-рокових альбомів: "Blues Tracks", "Just a Touch", "Blues Magnet", "Halfway To Somewhere", "Lookin Up", "Blues Tracks 2", "Don t Feed The Alligators ".

У 2001 році Треверс спробував себе у новій іпостасі, наживо відігравши сольний акустичний сет, виданий під назвою "Pat Travers Solo". Трохи пізніше Пет взяв участь у турі "Voices of Classic Rock" поряд з такими монстрами року як Гленн Х'юз, Джо Лінн Тернер та іншими. У 2003-му Треверс організував проект "Power Trio", який виконував кавери знаменитих трійок типу "Cream" і "ZZ Top", а на наступний рік об'єднався з барабанщиком Кармайн Еппайсом під маркою "Travers & Appice".

Читате також