Poison
2 листопада 1958; бас), Меттом Смітом (гітара) і Ріккі Рокеттом (Алан Рим, р. 8 серпня 1959; ударні). Правильно розсудивши, що в своєму закутку їм ловити нема чого, хлопці рушили в Лос-Анджелес, де поповнили і так чималу кількість глем-металлеров. Втім, Сміт готувався стати батьком і тому незабаром повернувся додому, а його місце зайняв Сі Сі Девілля (Брюс Ентоні Йоханнессон, р. 14 травня 1963). Змінивши вивіску на "Poison" і освоївшись на Сансет Стріп, група уклала контракт з "Enigma Records".
Вже з першим альбомом "отруйні" хлопці зробили серйозну заявку на успіх. Три синглу ("Talk Dirty to Me", "I Want Action", "I Won t Forget You") вразили гарячу десятку, а річний тираж самого "Look What The Cat Dragged In" перевалив за два мільйони примірників. Але все це були ще квіточки, оскільки з наступною роботою "Poison" прорвалися ще далі.
Завдяки таким хітам як "Every Rose Has Its Thorn" (номер 1 в "Billboard"), "Nothin But A Good Time", "Fallen Angel", "Your Mama Don t Dance" (усі - Топ 10) "Open Up And Say ... Ahh! " вже через два тижні отримав платиновий статус, а в подальшому його продажі склали майже 8 мільйонів копій. Після дуже успішного туру з Девідом Лі Ротом команда повернулася в студію і зайнялася підготовкою третього альбому. З "Flesh & Blood" колектив знову підтвердив свою здатність з полпінка потрапляти в чарти і розпродавати диски мультиплатиновим тиражами. Платівка дісталася до другого рядка "Billboard", а "Poison" тим часом з тріумфом виступили на донінгтонском фестивалі "Monsters of Rock". По закінченні туру вийшов подвійний концертний альбом "Swallow This Live!", На який потрапили також чотири нових студійних треку.
Тим часом, всередині колективу все складалося не дуже гладко, і алкогольно-кокаїнові пристрасті Девілля псували всю картину. У результаті Сі Сі вигнали, а на його місце прийшов Річі Котцем. З цим гітаристом був записаний альбом "Native Tongue". Робота, що супроводжувалася хіт-синглом "Stand", викликала шквал позитивних рецензій, проте в комерційному плані вона сильно програвала своїм попередницям. Зробивши оргвисновки, "Poison" позбулися й Котцем, якого змінив Блюз Сараса.
У 1994 році колектив почав записувати альбом "Crack a Smile", проте сесії були перервані через те, що Майклс влучив у аварію. Згодом Брет оклигав, і група продовжила роботу, але лейбл закинув матеріал на полицю, а замість цього випустив збірку "Greatest Hits: 1986-1996". Після цього в таборі "Poison" настало затишшя, і музиканти зайнялися кожен своїми справами. Лише влітку 1999-го відбувся справжній реюніон, і команда, возз'єдналася з Девілля, провела успішне турне. На наступний рік нарешті вийшов допрацьований "Crack A Smile ... And More!", А, крім того, у продажу з'явився диск "Power To The People", складений з концертних номерів і декількох свіжих студійних треків.
По справжньому новий матеріал вийшов в 2002-му, проте "Hollyweird" був з неприязню зустрінутий як критиками, так і давніми фанами групи. На такий прийом "Poson" відреагували випуском збірки "Best of Ballads & Blues" та участю в "прощальних" гастролях "Kiss". У 2006-му команда провела досить успішний тур "20 Years Of Rock", а також викинула в продаж ще одну компіляцію, "The Best Of Poison: 20 Years Of Rock". Як не дивно, але за допомогою цього диску колектив вперше за довгі роки повернувся в Топ 20. У 2007-му група випустила свій перший кавер-альбом, "Poison d", до якого увійшли кімнати від таких класиків року як "Sweet", Девід Боуї, Елліс Купер, "Rolling Stones", "Kiss" і т.д.