Porcupine Tree
Однак на початку 1989 року Стівен повернувся до ідеї "Porcupine tree" і записав під цією маркою касету "Tarquin s seaweed farm". Одна копія плівки потрапила до Річарда Аллену і Айворі Трумену, які запропонували включити один трек на збірку андеграундно-психоделічних груп.
Однак реалізація цієї затії розтяглася на півтора року, і Вілсон взявся сам поширювати "Tarquin s seaweed farm" і другу демку, "The nostalgia factory", зробивши для них брошури та приклавши "історію" "Porcupine tree". Записи привернули увагу представників щойно заснованого лейблу "Delerium", і ця фірма взялася за їх подальше розповсюдження, попутно включивши один трек до компіляції "A psychedelic psauna".
Потім "Delerium" і Вілсон уклали офіційний контракт, і в 1991 році вийшов перший альбом під маркою "Porcupine tree". Диск цей базувався на матеріалі, який входив в "Tarquin s seaweed farm" і "The nostalgia factory". Перший тираж платівки, що складав всього 1000 екземплярів, розійшовся майже миттєво, і альбом довелося додруковувати. Якщо на "On the Sunday of life" Уїлсон озирався на творчість психоделіків 60-х - 70-х років, то при підготовці наступного матеріалу він вирішив осучаснити саунд, додавши до кислотних 60-м тягучі гітарні соло і елементи амбієнт-трансу в дусі " The Orb ". Складений таким чином 30-хвилинний сингл "Voyager 34" став хітом британського андеграунду і увійшов до Топ 20 інді-чартів.
Формула, виведена на "Voyager" була використана і на альбомі "Up the downstairs", на якому в якості гостей з'явилися Річард Барбієрі (екс-"Japan") і Колін Едвін. У 1993 році інтерес до "Porcupine tree" зріс настільки, що постало питання про проведення концертів. Для вирішення цієї проблеми до складу були офіційно введені Едвін (бас), Барбієрі (клавішні), Кріс Майтланд (ударні), і студійний проект перетворився на повноцінну команду.
Перший альбом, випущений квартетом, був відзначений появою в чартах таких видань як "NME", "Melody Maker" і "Music Week". На підтримку платівки гурт провела європейське турне, що проходило на території Англії, Голландії, Греції та Італії. Але "The sky moves sideways" все ж таки не був повноцінним "командним" альбомом, оскільки половину матеріалу для нього Вілсон записав поодинці. Ця колективне творіння "Porcupine tree" вийшло в 1996-му. До цього часу популярність групи зросла настільки, що "PT" могли збирати великі майданчики. Наприклад, у Римі команда виступила перед 5000-й аудиторією. На основі цього концерту був зроблений альбом "Coma divine". Цей запис стала останньою на лейблі "Delerium", після чого "Porcupine tree" перейшли на "Snapper / K-Scope". Зміна даху ознаменувалася поворотом групи до пісенного матеріалу на відміну від ранніх інструментали.
Диск "Stupid dream" супроводжувався глобальними гастролями, протягом яких колектив об'їздив не тільки майже всю Європу, але і побував у США. Ще один "мажорний" тур відбувся в 2000 році, коли "Porcupine tree" розігрівали "Dream theater". У лютому 2002-го в складі відбулася перша заміна, коли місце Кріса Майтланда зайняв Гейвін Харрісон. Нова платівка вийшла на "Lava records" і в комерційному плані стала найвдалішим релізом "PT". Протягом року тираж "In absentia" досяг 100000 примірників. Наступні два роки колектив займався перевиданням на CD ранніх робіт, а свіжим студійником порадував своїх шанувальників навесні 2005-го.