Primal Fear
Спільна робота сподобалася музикантам, і вони вирішили замутити новий проект. Втім, Шульц чомусь відмовився від задуму, і за ударні посадили екс-учасника "Prolopower" Клауса Шперлінг. Свою назву, "Primal Fear", колектив одержав по фільму, який напередодні подивився Ральф.
Швиденько спорудивши демку з чотирьох треків, новоспечена банда відправила її на японський лейбл "JVC Victor". Запис зацікавила фірму, і група отримала від неї контракт. Через деякий час було підписано угоду про співпрацю і з німецьким лейблом "Nuclear Blast".
Перший альбом, що приземлився на 48-му рядку німецьких чартів, отримав дуже гарні відгуки і був визнаний у Німеччині кращим дебютним релізом в стилі хеві-метал. Навесні 1998-го група вирушила на європейські гастролі в компанії з "Running Wild", а трохи пізніше засвітилася на низці фестивалів, в тому числі і на престижному "Dynamo". У цей період склад "Primal Fear" поповнився ще одним гітаристом, Стефаном Ляйбінгом. Другий лонгплей, "Jaws Of Death", що включав у себе кавер "Rainbow" "Kill The King", вийшов більш потужним і агресивним, ніж його попередник. Прокотившись з концертами по своїй батьківщині, "Primal Fear" відвідали ще з десяток європейських країн, а потім в якості хедлайнерів побували в Бразилії і Японії.
Здавалося б, все йшло добре, але тут команду вирішив покинути Том Науманн. На час концертів його підмінив гітарист з "Sinner" Алекс Бейродт, після закінчення гастролей поступився місце ще одного партнера Сіннера, Хенні Уолтеру. У 2001-му вийшов черговий блокбастер, "Nuclear Fire", який зайняв 37-у позицію в національному хіт-параді і потрапив в чарти ряду інших країн.
Після німецьких гастролей і фестивалю в Вакене "Primal Fear" вперше відвідали Англію, взявши участь у тамтешньому фесті "Bloodstock". Популярність команди постійно зростала і з великим успіхом музиканти виступили на "Metal Meltdown" в США. У 2002-му на прилавках з'явився диск "Black Sun", також як і його попередник, присвячений жахам ядерної війни. Восени того ж року пішов у відставку Уолтер, який звільнив місце для повернувся Науманна (втім, пізніше вони помінялися назад). Через кілька місяців також трапилася рокіровка ударників, і барабани відійшли у відання Ренді Блека (екс-"Annihilator"). Дві наступні студійних роботи, "Devil s Ground" і "Seven Seals" були виконані у фірмовій манері "PF", проте їх чекав менший чартової успіх.
У 2006-му завершилося співробітництво колективу з "Nuclear Blast", і наостанок ця фірма випустила компіляцію "Metal Is Forever - The Very Best of Primal Fear", що супроводжувався бонусним диском з каверами "Thin Lizzy", "Deep Purple", "Metallica" і т.д. Свій новий контракт команда несподівано уклала з італійським AOR-лейблом "Frontiers Records", що випустив альбом "New Religion".