Quicksilver Messenger Service

У 60-х роках, овіяних кислотної серпанком, на Західному узбережжі США існувало чимало команд, які спеціалізувалися на есід-року. Одним з таких колективів була група з Сан-Франциско "Quicksilver messenger service". До першого складу банди увійшли Джон Сіполліна (гітара; р. 24 серпня 1943, у. 29 травня 1989), Девід Фрейберг (бас; р. 24 серпня 1938), Діно Валенти (вокал, гітара;

р. 7 жовтня 1943, у. 16 листопада 1994) і Джим Мюррей (гармоніка). Першим ряди "Quicksilver" залишив Діно Валенти, що обожнював наркотики і що догодив за грати за їх зберігання. Джон, Девід і Джим не стали особливо напружуватися і швиденько завербували в свої ряди Олександра "Скіпа" Спенса (гітара, вокал) і Кейсі Сонобана (ударні).

Сонобан пробув у складі "Quicksilver messenger service" менше року і кудись звалив, виринувши на початку 70-х в "Copperhead". У середині 1965-го пішов і Спенс, якого заманили в "Jefferson airplane". Утворилися вакансії зайняли музиканти з "The Brogues" Гері Дункан (гітара; р. 4 вересня 1946) і Грег Елмор (ударні; р. 4 вересня 1946). Одержаний квінтет гастролював тільки в межах Каліфорнії, анітрохи не бажаючи покидати межі сонячного штату. Також музиканти не особливо прагнули дістати будь-якої контракт на відміну від своїх колег з "Grateful dead" і "Jefferson airplane".

В кінці 1967 року "Quicksilver messenger service" запросили взяти участь у саундтреці до "хіпівського" фільму "Revolution", але Мюррею ця ідея прийшлася не до душі, і він залишив команду. Звукова доріжка вийшла під прапором "Capitol records", лейбла, якому вдалося на наступний рік все-таки затягнути до себе "QMS". Дебютний альбом, який вийшов навесні 1968-го, був чудовий, але критикам чомусь він не сподобався, та й особливого комерційного успіху не мав. Тоді музиканти вирішили, що публіці повинні бути більш цікаві їхні "живі" номери, і на наступному платівці забабахати 25-хвилинну версію "Who do you love" Бо Діддлі, виконану по черзі кожним з членів команди.

Мабуть, вони зробили правильну ставку, і "Happy trails" потрапив в американський Топ 30, провівши в чартах більше часу, ніж будь-яке інше творіння "QMS". Добре складалася диспозицію порушив догляд Дункана, який приєднався до Діно Валенти. Тепер замість нього в команді з'явився клавішник-англієць Ніки Хопкінс, а основним вокалістом став Фрейберг. У новій конфігурації "Quicksilver messenger service" записали альбом "Shady Grove", обігнав у чартах свого попередника, але і вилетів з "Біллборда" набагато раніше.

Після закінчення сесій в колектив повернулися Валенти і Дункан. Спочатку вони планували тільки підтримати своїх колег на концертах, але потім взяли участь у створенні четвертої платівки, "Just for love". Однак з появою Валенти обстановка в групі стала загострюватися. Першим втік Хопкінс, а потім, не витримавши диктатури Діно, грюкнув дверима і Сіполліна. Сталося це під час сесій п'ятого альбому. І якщо Хопкінсу вдалося знайти заміну в особі Марка нафталіну, то замість Сіполліни довелося задовольнятися послугами сессіонщіков. "Quicksilver messenger service" продовжили і далі випускати платівки, але з втратою Джона музика "QMS" втратила свою "родзинку".

У 1971-му Фрейберг "завдяки" марихуані потрапив за грати, а його місце зайняв Марк Райан. Через рік діяльність "Quicksilver" зійшла нанівець, і лише в 1975-му відбувся реюніон "Quicksilver messenger service" в класичному складі плюс Валенти. Однак після виходу альбому "Solid silver" група знову розпалася. Ще одна спроба реанімації "Messenger service" була зроблена в 1987 році Гері Дунканом.

Читате також