Quiet Riot
29 жовтня 1955). Коли склад був доукомплектований барабанщиком Дрю Форсітія, квартет атакував лос-анджелеську клубну сцену. Проте якщо з концертами все складалося більш-менш вдало, то підписатися на який-небудь лейбл музикантам ніяк не вдавалося. Протягом двох років "Quiet Riot" марно намагалися вирішити проблему, поки їм не прийшла в голову ідея розвести на цю справу ненаситних до хард-року японців. Уклавши контракт із тамтешнім філією "CBS / Sony", група нарешті записала перший вініловий млинець.
Якщо "Quiet Riot I" вийшов сируватим і нагадував компот з "Sweet", "Alice Cooper" і "Humble Pie", то другий альбом, який показав зростаючу майстерність Роадс, був більш сфокусованим. До моменту виходу "Quiet Riot II" Гарні змінив кубинець Руді Сарзо. Якщо ця заміна пройшла безболісно, то наступну невдовзі догляд Ренді до Осборну з'явився важким ударом для групи і привів до першого її розпаду.
ДюБроу тут же зібрав проект імені себе самого, проте після смерті Роадс повернувся до назви "Quiet Riot". До оновленого складу крім Кевіна увійшли Френкі Бана (ударні), Карлос Кавазо (гітара) і Руді Сарзо (бас). Саме ця конфігурація справила на світло самий знаменитий альбом "QR" - "Metal Health". Супроводжуваний хіт-синглом з слейдовскім кавером "Cum on Feel the Noize", диск через півроку після релізу подолав платиновий кордон і зайняв лідируючі позиції в американських чартах. Пісні "Metal Health" і "Cum on Feel the Noize" потрапили у важку ротацію на MTV, а група тим часом нарізала кола в компанії "Scorpions", "ZZ Top", "Iron Maiden", "Loverboy", "Black Sabbath" і "Judas Priest". Побачивши такий розклад, лейбл "Pasha Records" зметикував, що треба кувати залізо поки гаряче, загнав музикантів у студію і зажадав продовження "Metal Health". Так воно і вийшло, і альбом "Condition Critical" цілком міг би називатися "Metal Health Part 2".
Зроблений за тим же рецептом, що й попередній лонгплей, цей диск також включав в себе кавер від "Slade" (на цей раз "Mama Weer All Crazee Now"). Незважаючи на те, що продажі "Condition Critical" були досить високі, не всім сподобалося повторення пройденого, і "Quiet Riot" розгубили частину аудиторії. Першим відчув недобре Сарзо, який подав у відставку, поступившись місцем Чаку Райту. Записаний у 1986 році "QR III" відрізнявся засиллям клавішних і висунуті на другий план гітарами. Музичний і текстовий матеріал залишав бажати кращого, тому слухачі віддали перевагу купувати платівки "Cinderella", "Europe" і "Danger Danger".
До того часу ДюБроу, погрузла в алкоголі і наркотиках дістав своїх партнерів настільки, що вони виставили його за двері. З новим вокалістом Полом Шортіно групі вдалося записати лише один альбом, а після відходу Банани в "WASP" проект розпався вдруге. На початку 90-х ДюБроу відновив відносини з Кавазо, і за допомогою барабанщика Боббі Рондінеллі і басиста Кевіна Хіллер вони реанімували вивіску "Quiet Riot". У 1993 році колектив випустив непоганий альбом "Terrified", однак через відсутність будь-якого промоушена з боку "Moonstone Records" комерційний провал був забезпечений. У спробі виправити ситуацію ДюБроу перетрусив архіви і в тому ж році викинув на ринок диск "The Randy Rhoads Years". Фани Роадс, звичайно, пораділи, проте докорінної зміни не відбулося, і після похмуро-модернового "Down to the Bone" команда замовкла на довгий час.
У 1999 році "Quiet Riot" повернулися з концертний альбом "Alive & Well", записаним золотим складом часів "Metal Health". Через два роки вийшла нова студійна робота, ще через такий же час з'явився перший DVD. Його реліз ще не відбувся, а група, що роздирається внутрішніми розбратами, розпалася втретє. Як би там не було, але вже в 2005-м оновлений склад "Quiet Riot" щосили гастролював по Америці. У 2006-му вийшов студійник "Rehab", проте смерть ДюБроу, який помер від передозування героїну в листопаді наступного року, поставила під питання подальше існування команди.