Quireboys
Спочатку колектив отримав назву "The Choirboys", проте через надто глемового іміджу знайомі Спайка і Бейлі дражнили їх "The Queerboys". Як не дивно, але прізвисько це прижилося і отримало офіційний статус. Незважаючи на своє безглузде ім'я, "Queerboys" виробляли цілком затребувану музику і запросто робили аншлагові концерти в клубах типу "Marquee".
Однак подекуди колектив натикався на відмови, і коли справа дійшла до виступу групи на фестивалі в Редінгу, вивіску довелося змінити на "The Quireboys". Присутність на настільки великому заході пішло команді на користь, і незабаром на лейблі "Survival" вийшли її перші сингли, "Mayfair" і "There She Goes Again". До цього часу в групі з'явився гітарист Джинджер, який дебютує в "Hammersmith Odeon", де "Quireboys" розігрівали "Guns N Roses". На даному етапі творчістю колективу почали всерйоз цікавитися великі компанії, а менеджментом зайнялася дружина Оззі Осборна Шарон.
Коли був підписаний контракт з "EMI", Джинджер вже залишив команду, а на його місці опинився Гай Гріффін з "The Cradle Snatchers". У квітні 1989-го "Quireboys" вирушили до Лос-Анджелеса, де записали свій дебютний лонгплей, "A Bit Of What You Fancy". Що вийшов в кінці року сингл "7 O Clock", ледве-ледве пробрався в Топ 40, але зате сам альбом розташувався в британських чартах на другій позиції. Наступні 13 місяців команда провела на гастролях, виступаючи в одній упряжці з різними за стилем артистами, такими як "LA Guns", "Soundgarden", Іггі Поп, "Charlatans", "Heart", "Cramps" і "The Cult". Крім того, в червні 1990-го виповнилася заповітна мрія Спайка, коли "The Queerboys" відіграли сет перед "Rolling Stones". Іншими важливими подіями того ж року стала поява групи на фестивалі "Monters Of Rock" (72000 глядачів) і передноворічному шоу в "Tokyo Dome" (50000 глядачів).
Досхочу насолодившись успіхом, Спайк, Гай і Гріфф вирушили до Ірландії готувати матеріал для другого альбому. Через пару місяців для проведення сесій до них приєдналися інші учасники, а в якості продюсера Шарон найняла Боба Рока. Однак цей тип був зайнятий роботою над "чорним" альбомом "Metallica", і "Queerboys" довгий час перебували в очікуванні, поки він їм не приділив свою увагу. Нарешті сесії почалися, але вони проходили якось хаотично, і музикантам довелося змінити кілька студій, розташованих у Ванкувері, Лондоні і навіть на Гаваях.
Коли робота була вже закінчена, знайшлися інші причини затримки виходу альбому, і "Bitter, Sweet & Twisted" з'явився в продажу тільки на початку 1993-го. Однак музичний клімат на той час сильно змінився, і на платівку мало хто звертав увагу. У результаті спочатку представники "EMI" розірвали контракт, потім своїх підопічних кинула мадам Осборн і, нарешті, було оголошено про розпуск "Quireboys". Кожен з музикантів зайнявся своїми справами, але в 2000 році Спайк і Гріфф зістикувалися і записали пару демок. Один їхній знайомий прокрутив плівки для "Sanctuary Records", і несподівано від цієї фірми надійшла пропозиція укласти контракт. Спочатку Спайк і Гай не хотіли повертатися до старої назви, але після того як Найджел Могг виявив бажання приєднатися до колишніх колег, їм нічого іншого не залишалося.
Оновлений склад був доповнений Люком Боссендорффером (гітара), Мартіном Хендерсоном (ударні) і Кітом Вейром (клавішні). Записаний у цій конфігурації альбом "This Is Rock N Roll" отримав хороші відгуки, і команда відправилася в євроамериканське турне. У 2002-му Хендерсон поступився барабани в розпорядження Джейсона Бонема, чиїм участю був відзначений концертний альбом "100% Live 2002". У 2004-му Бонем пішов у "UFO", а новими членами команди стали барабанщик Піп Мейлінг і гітарист Пол Гуерін. У тому ж році на "SPV Records" вийшов четвертий студійник, "Well Oiled".