Radiohead

П'ятеро майбутніх учасників "Radiohead" познайомилися в приватній школі для хлопчиків, розташованої в Абінгдоні, маленькому, мальовничому містечку в передмістях Оксфорда. У 1986 році Том Йорк (р. 7 жовтня 1968), Колін Грінвуд (р. 26 червня 1969), Ед Про Брайен (* 15 квітня 1968), Філ Селвей (р. 23 травня 1967) і Джоні Грінвуд (р.

5 листопада 1971) заснували команду "On A Friday". Протягом кількох років група вела досить розмірений спосіб життя, займаючись в основному репетиціями і даючи нечасті концерти. Коли ж з навчальними справами було покінчено, кількість виступів "On A Friday" стало зростати, а, крім того, хлопці зайнялися демозаписи. Відповідно до команди почали проявляти інтерес різні лейбли, і до кінця 1991-го колектив отримав шестіальбомний контракт з "EMI".

Відразу ж після укладення угоди група змінила назву на "Radiohead", запозичивши його з пісні своїх улюбленців "Talking Heads". Дебютний EP "Drill" не викликав жодних емоцій, але музикантів це особливо не збентежило, і через кілька місяців на прилавки ліг їх повнометражний альбом "Pablo Honey". Завдяки супутньому синглу "Creep" на групу стала звертати увагу британська преса, причому далеко не всі відгуки були схвальними.

Зате по інший бік Атлантики пісня знайшла несподівану популярність і потрапила у важку ротацію на MTV. За EP 1994 року "My Iron Lung" послідував лонгплей "The Bends", з яким "Radiohead" знайшли визнання і у себе на батьківщині. Втім, хоча рецензії на альбом були в основному позитивними, а пісні "Fake Plastic Trees", "Just" та "High and Dry" побували в чартах, продажі дисків залишали бажати кращого. Справа пішла на лад лише коли сингл "Street Spirit (Fade Out)" піднявся на п'яту сходинку британського хіт-параду, а група тим часом провела турне в компанії з "REM". Справжній же прорив "радіоголови" зробили в 1997-м, струснувши рок-спільнота своїм третім повнометражним альбомом.

Красиві мелодії, прогресив-фішки, енергія панк-року та електронні текстури вдало сплелися на "OK Computer". Диск очолив англійський чарт, отримав американську нагороду "Best Alternative Album" і викликав шквал захоплення по всьому світу. Всюди замиготіли порівняння "Radiohead" з "Beatles", однак після глобального туру, що закінчився в 1998-м, група пішла в тінь.

Публіка з нетерпінням чекала наступну роботу своїх улюбленців, і коли нарешті "Kid A" вийшов у світ, кинулася змітати альбом з прилавків, в результаті чого йому було забезпечено перше місце по обидві сторони Атлантики. Проте вже після одного прослуховування диску багато хто був здивований, оскільки мінімалістсько-електронний "Kid A" разюче відрізнявся від попередніх робіт. Ніяких синглів і глобальних гастролей на його підтримку не було, але альбом все ж таки встиг відхопити ще одну премію "Best Alternative Album". У 2001 році вийшов лонгплей "Amnesiac", зроблений на основі залишків матеріалу з сесій "Kid A" і тому мав схоже з ним звучання. Диск очолив британські чарти (2-е місце в США), оскільки публіка, мабуть, вже встигла звикнути до змінилося стилю групи.

Майже такий же успіх чекав і наступну роботу "радіоголов", спустився в "Billboard" лише на одну сходинку. "Hail To The Thief" був близький за структурою, як до електронних "Kid A / Amnesiac", так і раннім гітарно-орієнтованим опусам. Сьомий повнометражки шанувальникам "Radiohead" довелося чекати цілих чотири роки, оскільки члени групи відволікалися на вирішення сімейних проблем і сольні проекти. Диск "In Rainbows" вийшов в жовтні 2007-го.

Читате також