Перший виступ "The Ramones" відбулося 30 березня 1974 року в "New York s Performance Studio". До складу групи тоді входили всього три людини: Джонні Рамоне (Джон Каммінгс, р. 8 жовтня 1948, Нью-Йорк; гітара), Ді Ді Рамоне (Дуглас Колвін, р. 18 вересня 1951, Ванкувер, Канада, у. 5 червня 2002 ; бас, вокал) та Джой Рамоне (Джеффрі Хима, р.
15 травня 1951, Нью-Йорк, у. 15 квітня 2001; ударні). Свої прізвища хлопці взяли від прізвиська Пола Маккартні - "Рамон". Через два місяці після дебюту менеджер групи Томмі Рамоне (Томмі Ерделі, р. 29 січня 1952, Будапешт, Угорщина) сам засів за барабани, надавши Джою місце за мікрофонної стійкою. Своєю резиденцією "Ramones" обрали клуб "CBGB", де досить швидко заробили собі репутацію кращого панк-команди в місті.
За півгодинний концерт хлопці видавали до 17 швидкісних і галасливих композицій. Зовнішній вигляд музикантів представляв собою драні джинси та шкіряні куртки, доукомплектований стоптаними кедами. У 1976 році на групу звернув увагу лейбл "Sire Records", на якому вийшла дебютна платівка "Ramones". Альбом складався з потужних агресивних треків, з гітарою, більше схожою на бензопилу і ритм-секцією, яка має велику руйнівну силу.
У штатівських чартах диск опинився на 111 місці. В Англії до "Рамона" виявили набагато більший інтерес. Відомий радіодіджей Джон Піл частенько ставив їх платівку в ефірі, чим привернув натовпи шанувальників. У липні 1976 року відбувся перший виступ "Ramones" в Лондоні, що дало Точок до початку панк-революції. У 1977-му вийшло два альбоми - бабблгамовий "Leave Home" і трохи більш мелодійний "Rocket To Russia". Композиція "Sheena Is A Punk Rocker" з другої платівки опинилася на 30-му місці в британських чартах. У травні 1978-го з групи пішов Томмі Рамоне, який вирішив зайнятися продюсерською діяльністю. На його місце був прийнятий Марк Белл (нар. 15 липня 1956), тут же перейменований в Марки Рамоне.
В оновленому складі команда записала "Road To Ruin", що виявився набагато спокійніше ранніх релізів. Тим не менше на концертах "Ramones" викладалися по повній програмі, розганяючись до неймовірних швидкостей. У 1979 році група знялася у фільмі "Rock n Roll High School", участь в якому призвело до співпраці з відомим продюсером Філом Спектором.
За його участю був записаний альбом "End Of The Century", зроблений в дусі рок н ролів 60-х років. Композиція "Baby, I Love You" з цього диску виявилася в кращій британській десятці, що стало найвищим досягненням "Рамона". У дусі попередника був зроблений і альбом "Pleasant Dreams". Після виходу "Subterranean Jungle" групу покинув ударник Марки. Новим членом команди став Річі Рамоне (Річі Рейнхардт, р. 11 серпня 1957), що просидів за ударною установкою з 1983 по 1987 рік. З ним група випустила кілька платівок, зроблених з ухилом в "метал". У 1987 в колектив повернувся Марки, проте на той час вирішив звалити Ді Ді, який подався в реп-співаки. Заміною йому став Крістофер Джозеф Уорд (р. 8 жовтень 1965), перехрещений в Сі Джі Рамоне.
Першою студійною роботою оновлених "Ramones" став диск "Mondo Bizarro", на якому група повернулася до звучання ранніх релізів. У 1993-му вийшла платівка "Acid Eaters", що складалася з каверів "Rolling Stones", "The Who", "Beach Boys" та інших. Альбом став останньою студійною роботою групи, розпущеної в 1996 році. У квітні 2001-го від раку помер Джой Рамоне. На наступний рік "Ramones" були введені в Зал Слави Рок н ролу, а через кілька днів після цієї події від передозування наркотиків помер Ді Ді Рамоне.