Ray Charles
За кілька років хлопець став добре грати на різних інструментах, таких як класичне піаніно, орган, труба, альт-саксофон і кларнет, а на додаток почав складати власні композиції. У 16 років Рей вже був професійним музикантом і виступав з різними флоридським колективами. У 1948-му він перебрався в Сіетл, де спершу заснував джаз-блюзовий проект "The Maxim Trio", а потім почав сольну кар'єру, взявши собі сценічний псевдонім Рей Чарльз. Кілька років артист працював на "Swingtime Records", намагаючись копіювати стиль Ната Кінга Коула і Чарльза Брауна.
Перші його платівки особливого успіху не мали, але в 1951 році сингл "Baby, Let Me Hold Your Hand" прорвався в ритм-енд-блюзові чарти і звернув на себе увагу великих записуючих фірм. Справа закінчилася тим, що "Atlantic Records" викупила контракт у "Swingtime" за 2500 доларів. Отримавши велику свободу дій, Рей почав розвивати свій власний стиль і через деякий час знайшов потрібну форму. Взявши за основу госпел "Jesus is all the World to Me", Чарльз наклав на нього "мирські" тексти, додав трохи "танцювальності" і отримав свій перший значний хіт, "I Got a Woman" (згодом цю пісню назвуть першим реальною записом у стилі соул).
З цього моменту популярність музиканта стала неухильно зростати, а в 1958-му він підтвердив звання висхідної зірки, з тріумфом виступивши на престижному "Newport Jazz Festival". Протягом 50-х Чарльз записав чимало вдалих пісень (серед них "This Little Girl of Mine", "Drown in My Own Tears", "Hallelujah I Love Her So", "Lonely Avenue", "The Right Time"), але найвдалішою його роботою стала композиція "What d I Say", яка увійшла до Топ-10 як в ритм-енд-блюзових, так і в поп-чартах. У 1959-му вийшов ще один намбер-уан сингл, "Georgia On My Mind". Спочатку написана для дівчини Джорджія, ця пісня згодом стала офіційним гімном штату з таким же ім'ям. На початку 60-х музикант перейшов на "ABC Paramount Records", де йому пообіцяли додатковий ступінь творчої свободи.
Однією з перших робіт на новому місці став альбом з прозорою назвою "Genius + Soul = Jazz". Платівка зайняла четверте місце, а через кілька місяців Рей видав свій найвідоміший трек, "Hit the Road Jack". Ще один відомий поп-хіт, "Unchain My Heart", вийшов у 1962-му, після чого музикант несподівано звернув у бік кантрі з альбомом "Modern Sounds In Country And Western Music". Диск протримався в чартах три місяці і приніс Чарльзу "Греммі" за пісню "I Can t Stop Loving You".
У 1965-му кар'єру Рея було призупинено у зв'язку з його арештом за звинуваченням у зберіганні героїну. Тюрми вдалося уникнути, але на лікування від поганої звички у музиканта пішов цілий рік. Закінчивши з неприємними процедурами, артист повернувся до творчості, однак пік його популярності вже минув, і кар'єра покотилася під гору. В кінці 60-х Чарльз зробив два вдалих бітлівських кавери, "Yesterday" і "Eleanor Rigby", але його власний матеріал залишав бажати кращого. Рей все більше захоплювався поп-музикою, іноді вторгався на територію джазу і кантрі, а його фірмовий соул шанувальники тепер могли почути лише на концертах. І все ж ранні заслуги артиста не були забуті: у 1976-му ім'я Чарльза було занесено до "Songwriters Hall of Fame", в 1979-му - в "Georgia Music Hall of Fame", а в 1986-му він став одним з перших музикантів, введених в Зал Слави Рок-н-Роллу.
Популярність його підтримувалась і деякими іншими способами: наприклад, появою у фільмі "The Blues Brothers", виконанням своєї версії "America the Beautiful" на інавгурації Рональда Рейгана або участю в рекламі "Дієт-коли". Протягом 90-х Чарльз продовжував випускати нові диски, однак більш затребуваним він залишався на концертах. Його останньою студійною роботою став альбом дуетів "Genius Loves Company", записаний за участю Бі Бі Кінга, Вена Моррісона, Нори Джонс, Джеймса Тейлора, Елтона Джона, Дайани Кролл і низкою інших відомих особистостей. 10 червня 2004 Рей Чарльз помер в своєму будинку в Беверлі Хіллз.