Renaissance
Група активно виступала і з легкістю збирала великі майданчики типу "Fillmore". Однак під час підготовки другої платівки колектив почав розпадатися. Спочатку звалив МакКарті, якого добили постійні перельоти, а потім Релф з Сеннамо в пошуках більш важкого стилю пішли засновувати "Armageddon". Фактично проект вже лежав у руїнах, але тут Джим змінив своє попереднє рішення і повернувся в команду, притягнувши з собою гітариста і автора пісень Майкла Данфорд.
Після вливання свіжої крові був дописаний матеріал для "Illusion", а на гастролі "Renaissance" вирушили в такій конфігурації: Данфорд, Хокен, Террі Кроу (вокал), Террі Слейд (ударні), Ніл Корнер (бас) і Джейн. По закінченні туру остання пішла, поступившись місцем американці Бінки Калом. Цей факт став останнім краплею, що переповнила чашу терпіння Хокена, і він подався шукати щастя в "Spooky Tooth".
Клавіші перейшли в розпорядження Джона Таута, і таким чином на кінець 1970 року з оригінального складу в команді нікого не залишилося. Щоб якось залагодити кадрову проблему менеджер групи дав оголошення в "Melody Maker" про пошук нової вокалістки. Серед тих, що відгукнулися виявилася юна Анні Хаслам, що мала ятиоктавною вокальний діапазон, і незабаром її чудовий голос став фірмовою фішкою "Renaissance". Ансамбль продовжив гастролі, але тим часом тривала і плинність кадрів. За невеликий термін у групі встигли пограти Денні МакКалофф, Френк Фаррелл, Джон Веттон, Мік Парсонс і Террі Салліван. Більш-менш обстановка стабілізувалася на час виходу "Prologue". Тоді склад виглядав так: Хаслам, Таут, Джон Кемп (бас), Роб Хендрі (гітара) і Салліван (ударні). Основними композиторами групи на той момент були МакКарті і Данфорд, а левову частку текстів складала подруга Джейн, Бетті Тетчер. Альбом "Ashes Are Burning", записаний із залученням оркестру, мав значно більший успіх, ніж його попередник.
Аудиторія групи потихеньку зростала, а пісні з наступного диска, "Turn Of The Cards", частенько крутилися в ефірі по обидві сторони Атлантики. У 1975-му "Renaissance" разом з Нью-йоркським філармонічним Оркестром затіяли серію грандіозних концертів у знаменитому "Carnegie Hall". З цим же колективом був записаний дивовижний альбом "Scheherazade And Other Stories", на якому оркестровка вдало поєднувалася з красивими вокальними гармоніями.
Наступним великим досягненням команди став диск "A Song For All Seasons", що містив композицію "Northern Lights", яка влаштувалася в кращій британській десятці. Незабаром після цього Кемп взяв владу у свої руки і почав просувати проект у комерційному напрямку. У результаті тривалість композицій значно скоротилася, а симфонічні епіки замінили синтезаторні підкладки. У 1980-му команду залишив Джон Таут, а через кілька місяців за ним пішов і його приятель, Террі Салліван. На довершення всіх цих пригод група була викинута з лейблу, а що залишилися її учасники розбрелися по інших проектах.
Проте в 1981 році Данфорд, Хаслам і Кемп зробили спробу реанімувати "Renaissance" і записали пару полупопсових альбомів, що значно відрізнялися від робіт 70-х років. Втім, особливого успіху ці видання не мали, і діяльність колективу знову була згорнута. Лише наприкінці 90-х, коли інтерес до прогу став повертатися, команда знову ожила, а в її складі значилося четверо "старичків": Хаслам, Данфорд, Таут і Салліван. У 2000 році вийшов новий студійник, "Tuscany", проте згодом справи колективу пішли на спад, і через п'ять років Анні оголосила про закриття проекту.