Residents
Тим часом якісь відомості про групу все ж доходили до публіки завдяки менеджерської команді "The Cryptic Corporation". Одна з найпоширеніших версія підстави "The Residents" говорить про те, що проект був сформований на початку 70-х років, коли його учасники перебралися з Луїзіани в Сан-Франциско. Що стосується назви, то своє ім'я група отримала, коли їй повернули перше демоленту, послану на "Warner Bros", з поміткою "for the attention of residents". Так і не знайшовши фірму, яка б влаштувала їх авангардно-експериментальні творіння, "Residents" заснували свій лейбл "Ralph Records". У 1972 році вийшов перший сингл, "Santa Dog", виданий накладом у 300 примірників. Усі копії розіслали різним відомим особистостям, починаючи від Френка Заппи і закінчуючи президентом Ніксоном.
У 1973-му на світ з'явився перший лонгплей "Meet The Residents", продажі якого були буквально відразу ж припинені через конверти з пародією на оформлення диска "Meet The Beatles". У 1974-му "резиденти" записали добірку неокласичних екскурсів, яку не збиралися видавати (тим не менш, контрактні зобов'язання змусили музикантів у 1978-му році все ж таки випустити цю платівку під назвою "Not Available").
Черговий студійник, "Third Reich N Roll", представляв собою колекцію неабияк препарованих старих рок-н-рольних шлягерів. На конверті красувався Гітлер з морквою в руках. У 1976-му на піку розквіту панк-року "Residents" зробили абразивний кавер на стоунзовскую "Satisfaction", який став андеграундним хітом по обидві сторони Атлантики. Свій культовий статус група закріпила роботами "Eskimo" (сотворив музику з немузичних звуків і голосових фрагментів) і "The Commercial Album" (до якої музиканти запихали 40 однохвилинних подоб рекламних джинглів). Протягом 70-х "резиденти" дали всього три концерти, тому цей період музиканти позначили як "album era". Другий етап, який отримав назву "performance era", почався з першого офіційного туру, що відбувся в 1981 році. Також на початку 80-х були випущена прог-рокова трилогія - "The Mark of the Mole", "The Tunes of Two Cities" і "The Big Bubble", об'єднана темою битви між вигаданими племенами молів і Чабов.
Трохи пізніше стартувала серія "Американський композитор", до якої увійшли обробки композицій Джорджа Гершвіна, Джеймса Брауна, Джона Філіпа Соуси і Хенка Вільямса. Також були намічені і інші випуски, але через проблеми з реорганізацією лейблу вони так і не вийшли у світ. Замість цього в кінці 80-х були видані епічно-блюзовий альбом "God in 3 Persons" і сюрреалістична біографія Елвіса Преслі "The King & Eye" з переробками пісень великого рок-н-ролльщика.
На початку 90-х "The Residents" повернули раніше втрачені права на свій бек-каталог і зайнялися перевиданням раннього матеріалу. Крім того, був записаний альбом "Freak Show", що представляв собою медитації на теми цирковий і карнавальної музики. Через чотири роки "Freak Show" з деякими інтерактивними доповненнями був перевиданий на CD-ROM. Слідом за цим з'явилися ще кілька мультимедійних проектів, тому період 91-97 років отримав назву "multimedia era". Своє 25-річчя група відзначила виходом ретроспективної компіляції "Our Tired, Our Poor, Our Huddled Masses". Початок наступного відрізка в кар'єрі "резидентів" ("band era") ознаменувався виданням альбому за біблійними сюжетами "Wormwood: Curious Stories From The Bible". У 2002 році вийшов DVD "Icky Flix", що включав докладну добірку неконцертних відеоматеріалів. Ще один DVD, що з'явився трохи пізніше, складався з рідкісних гастрольних записів.
У тому ж 2002-м "The Residents" випустили поп-альбом "Demons Dance Alone" з матеріалом нагадував часи "Duck Stab" і "The Commercial Album". Крім цього вийшла лайв-рестроспектіва "Kettles of Fish on the Outskirts of Town", що складалася з трьох CD і одного DVD. "Band era" завершилася австралійським туром "33rd Anniversary Tour: The Way We Were" і випуском нового студійника "Animal Lover", а п'ятий розділ в історії "резидентів" ("storyteller era") почалася з інтернет-проектів "River of Crime" і "Timmy".