Richie Kotzen
До своїх сімнадцяти років хлопець вже об'їздив Штати вздовж і впоперек, причому йому довіряли відкривати свої концерти такі артисти як "Fabulous Thunderbirds", Грег Оллмен і "Smithereens". У 1989-му Річі вийшов на Майка Барнеа, і той запропонував молодому гітаристу зробити кілька альбомів для свого лейблу "Shrapnel Records". Для запису дебюту Барнеа виділив Котцену в допомогу таких відомих музикантів як Стів Сміт (ударні) і Стю Хемм (бас).
"Richie Kotzen" мав великий успіх, і фото гітариста потрапила на обкладинки кількох журналів включаючи "Guitar World". Якщо перша робота була зроблена в чисто металевому ключі, то вже на другому альбомі Річі додав у свою музику неабияку порцію фанку, блюзу та соулу.
Завершив "інструментальний" період творчості Котцем диск "Electirc joy". Платівка була записана Річі практично поодинці і викликала неоднозначні відгуки. З альбомом "Electric joy" гітарист виконав свої зобов'язання перед "Shrapnel" і зібрався було попрацювати на "Interscope", маючи намір впритул зайнятися ще й вокалом. Однак саме в цей час глем-металлерам "Poison" вигнали любив понаркоманіть Сі Сі Девілля і запропонували Котцену зайняти місце, що звільнилося. Річі, недовго думаючи, погодився і в 1993 році разом зі своїми партнерами стала володарем платинового диска "Native tongue". Два хіт-синглу, що супроводжували альбом ("Stand" і "Until You Suffer Some (Fire and Ice)") належали перу Котцем.
Однак у лавах "Poison" гітарист довго не затримався. Після того як він повів дівчину барабанщика Ріккі Рокетта, розгорівся скандал, і Річі опинився за дверима. З 1994 року артист відновив сольну кар'єру, тиняючись від блюзу до хард-року і від соулу до джаз-ф'южн, попутно удосконалюючи не тільки гітарну техніку, але й вокальні дані.
У середині 90-х Котцем також увійшов в кооперацію з іншим гітарним маестро, Грегом Хоу, і зробив з ним кілька спільних альбомів, "Tilt" і "Project". Щедрим на події для Річі став 1999 рік. Крім випуску власного альбому "Bi-Polar Blues" Котцем увійшов у проект легендарного джазового бас-гітариста Стенлі Кларка, "Vertu", а після був запрошений в "Mr. Big", де змінив Пола Гілберта. "Містер Великий" в той час були шалено популярні в Японії, там же де найбільший успіх здобув собі і Котцем. Тому альянс мелодік-рокерів з новим гітаристом приніс їм величезні продажу диска "Get over it" в Країні Вранішнього Сонця. Наступні гастролі групи в азіатському регіоні були також дуже успішними.
У 2001 році вийшов новий альбом "великих", "Actual size". Одна з пісень, "Shine", написана для нього Котценом, дебютувала в японських радіочартах під номером один. Після розпаду "Mr. Big" Річі осів у Лос-Анджелесі, обзавівся власною студією і паралельно з продюсуванням інших артистів продовжив випускати сольні альбоми. У 2004-му Котцем записав збірка акустичних версій своїх улюблених речей, а на наступний рік організував проект "Forty-Deuce".