Robert Wyatt

Роберт Уайатт-Еллідж народився в Брістолі 28 січня 1945. У підлітковому віці хлопець захопився джазом, а також грав скіффл у шкільній команді. З 1960 року Роберт став брати уроки в американського барабанщика Джорджа Найдорфа, а коли як слід освоїв ударні, разом з Девідом Алленом і Х'ю Хоппером організував фрі-джаз-тріо. На наступний рік Уайатт увійшов до складу Кентерберійській команди "Wilde Flowers", де крім функцій драммера взяв на себе обов'язки вокаліста.

Суміщати посади йому сподобалося, і коли утворився ансамбль "Soft Machine", Роберт і там став відповідальним за барабани і мікрофон. У 1968 році, коли "машина" в перший раз зламалася, музикант залишився в Америці, де зробив перші сольні записи.

Згодом проект був реанімований, але з тих пір група стала виконувати більше інструментальних композицій, і Уайатту вже не доводилося багато співати. У колективі потихеньку зростала напруженість і Роберт спустив пар, записавши сольник "The End Of An Ear". Робота носила експериментальний характер, і більшою частиною представляла собою фрі-джаз з вокалом, але без текстів. Через деякий час музикант покинув ряди "Soft Machine" і організував проект "Matching Mole".

Група випустила пару платівок і розпалася, а коли Уайатт вирішив зібрати новий склад "MM", у справу втрутився нещасний випадок. Влітку 1973-го під час вечірки п'яний Роберт випав з вікна третього поверху і пошкодив собі хребет. У результаті трагедії він залишився частково паралізованим, але вже в 1974 році щодо виходу з лікарні зайнявся записом другого сольника. Альбом "Rock Bottom", спродюсований Ніком Мейсоном з "Pink Floyd", містив більш традиційні пісенні структури. Критики зустріли роботу із захопленням, та й продажу платівки перевершили очікування самого Уайатта. Третя полнометражка відрізнялася від своєї попередниці поверненням до джазовим коріння. На підтримку релізу музикант провів невелике турне в компанії з "Henry Cow", після чого на довгий час зник із виду.

Камбек Роберта відбувся на початку 80-х, коли з ініціативи голови лейблу "Rough Trade" Джефа Тревіса була записана серія каверів, що вийшли спочатку синглами, а потім видана на платівці "Nothing Can Stop Us". У середині 80-х Уайатт випустив EP "Work In Progress" і лонгплей "Old Rottenhat". Обидва альбоми включали тільки оригінальні композиції і були записані Робертом практично поодинці.

Потім у творчості музиканта настала п'ятирічна пауза, але в 1991-му він повернувся з роботою "Dondestan", що викликав не менші похвали критиків ніж "Rock Bottom". На Уайатта обрушилася безліч інтерв'ю, неабияк його притомився, і тому випустивши в 1992-м скромний EP "A Short Break", він знову замовк на кілька років. З "підпілля" артиста витягнув Філ Манзанера, який надав йому для роботи над новим альбомом власну студію. До справи також підключилися Брайан Іно, Пол Веллер і ряд інших відомих особистостей, в результаті чого на світ з'явився один з кращих опусів Роберта, "Shleep". Деякий час після виходу диска Уайатт обмежувався гостьовим появою на альбомах інших музикантів, але в 2003-му випустив платівку "Cuckooland". У записі платівки крім Манзанери, Іно і Веллера взяв участь Девід Гілмор, що тільки підігріло і без того підвищений інтерес критиків.

На хвилі успіху в тому ж році був виданий диск "Solar Flares Burn For You", що включав у себе архівний матеріал першої половини 70-х. Наступне творіння Уайатта з'явилося в продажу восени 2007-го. Альбом "Comicopera" знов був відмічений присутністю Манзанери, Іно і Веллера, а його вініловий дводисковий варіант містив немузичних фрагмент (на четвертій стороні були надруковані вірші).