Rockets
Тепер перед європейською публікою постали кілька інопланетян з лисими головами й сірими очима, одягнених в "космічні" костюми. Насправді за такою зовнішністю ховалися вже знайомі нам особи, тільки клавішними на даний момент завідував Мішель Гюбе, а за ударними сидів Ален Гротцінгер.
Сингл "Rocket Man", випущений цим складом, продюсував Клодом Лемоні, і ще не мав характерного згодом для групи електронного саунду. У 1975 році ансамбль змінив вивіску на "Rockets", випустивши під цією маркою два сингли, "Future Woman" та "Samourai". Нарешті в 1976-м у Франції був виданий дебютний альбом.
З цього приводу команда закотила серію грандіозних шоу з лазерами, піротехнікою і приголомшливими світловими ефектами. Чутки про новий колектив швидко перетнули кордони Франції, і вже в 1977-м "Rockets" виступили в Італії. До цього часу в групі залишився тільки один гітарист, а клавіші перейшли до Бертіно Хьюго. Перша платівка була перевидана в інших європейських країнах, а другим релізом "Rockets" зацікавилися й американці. Правда, альбом "On The Road Again", назва якого була запозичена з пісні "Canned Heat", в Штатах вийшов чомусь під маркою "Tom n Jerry Rockets".
Свій найвдаліший лонгплей, "Plasteroid", "Рокетс" випустили у 1979 році. Диск користувався великою популярністю в Європі і в ряді країн взяв "золото". До речі, у створенні "Пластероіда" брав участь новий клавішник, Фабріс Квагліотті, що стабілізували склад на довгий час. Свого піку слави "Rockets" досягли в 1980 році з виходом платинового "Galaxy". На підтримку альбому команда організувала 200-денне турне, протягом якого об'їздила багато країн.
У 1981-му група розпочала співпрацю з музикантами з гурту "Visitors", завдяки чому змінився її сценічний імідж. Тепер на сцені були присутні не тільки космічні прибульці, а також чарівники, доктора, ковбої, мотоциклісти і представники інших "професій". На жаль, з цього моменту кар'єра "Rockets" пішла на спад, та релізи ставали менш цікавими. Найсильніший удар був нанесений в 1984 році, коли команду покинув продюсер Клод Лемон. Слідом за ним зі сцени пішли Ле Барц і Гротцінгер. Черговий альбом, "Imperseption", записувався з новим вокалістом на ім'я Сал Соло.
Нічого доброго це не принесло, і замість своєї фірмової "електронного" "Rockets" скотилися до стандартного британського поп-дансу. Група почала страждати плинністю кадрів, її альбоми виходили все рідше, а потім і зовсім діяльність зупинилася. У 2000 році Фабріс Квагліотті за допомогою вокаліста, що ховається за дивною абревіатурою LBM, зробив спробу відродження проекту та згодом навіть випустив з ним два альбоми, що містили в основному переробки старих речей.