Rough Silk

Ця метал-банда з Ганновера, заснована клавішником Ферді Дорнбергом і бас-гітаристом Ральфом Швертнером, розпочала свою діяльність у 1989 році. Всього за кілька років група домоглася непоганий концертної репутації і нею зацікавилися менеджери "Accept", взяли її під свою опіку. У 1991 році, коли вийшов EP "Rough Silk", склад вже стабілізувався і крім Дорнберга і Швертнера включав в себе вокаліста Яна Барнетта, барабанщика Герберта Хартмана і гітариста Хільмера Стааке.

Трохи згодом акцептовци допомогли колективу організувати мажорний контракт і музиканти під керівництвом Штефана Кауфмана вирушили в відому "Dierks-Studios" готувати дебютну повнометражку.

Альбом "Roots of Hate" отримав досить схвальні відгуки, проте не виправдав очікування ні менеджерів, ні самої групи. Контракт тут же був розірваний, але "Rough Silk" досить швидко вдалося укласти нову угоду. У 1994-му вийшов другий лонгплей, "Walls of Never". Розкручувати його "шовкові" хлопці поїхали в компанії з "Helloween", завдяки чому змогли значно розширити армію своїх шанувальників.

Тримісячні гастролі настільки притомився Хільмера, що він був змушений піти з групи. Його місце зайняв Андреас Лажевскі, а поки команда підшукувала цю заміну, Дорнберг встиг випустити сольний альбом. У 1996-му "Rough Silk" перебралися на "Massacre Records", де дебютували з диском "Circle of Pain". Альбом отримав високі оцінки в журналах типу "Dynamit" і "Rock Hard", а після спільних гастролей з "UDO" і "Axxis" групу стали називати німецьким відповіддю "Savatage". Між тим складу знов зазнав змін, і вакансії, що відкрилися після відходу Лажевскі і Хартмана, зайняли Нільс Вундерліх і брат Ферді, Курт Дорнберг.

У 1997-му оновлена конфігурація випустила альбом "Mephisto", напханий індустріальними фішками через захоплення Яна і Курта творчістю таких колективів як "Rammstein" і "Ministry". Ця робота стала останньою для Барнетта, якого змінив Томас Людольфі з "Gutter" (у цій же банді починали Курт і Нільс). З Томасом "Rough Silk" записали черговий студійник "Beyond the Sundown", а роком пізніше відзначили десятирічний ювілей випуском подвійного збірки "Wheels of Time".

Наступного релізу довелося чекати три роки, і пов'язано це було здебільшого з тим, що Ферді почав паралельно працювати в групі Акселя Руді Пелла, а також займався випуском другого сольника. Нарешті в 2001-му на світ з'явився концептуальний опус "Symphony of Life", який був відзначений поверненням в рідні пенати Герберта Хартмана і продюсерською роботою Джона Оливи. У тому ж році Ферді був зайнятий у проекті "Taraxacum". У 2002-му Томас Людольфі зрозумів, що не вписується в творчість "Rough Silk", і пішов з групи, вирішивши взагалі зав'язати з музикою. Заміну йому шукати не стали, а вокальні обов'язки розкидали між усіма учасниками, причому більша частина дісталася Дорнбергу.

Але все це були ще квіточки, а от після виходу "End of Infinity" заявили про свою відставку відразу три людини: Швертнер, Хартман і Вундерліх. Однак Дорнберг недовго пробув в гордій самоті. Трохи відійшовши на продюсування альбому Майка Террани і сесії для "Brainstorm" і "Treibhaus", Ферді зібрав нову, неабияк помолоділим версію "Rough Silk". Група зразка 2005 року виглядала так: Дорнберг (вокал, клавішні, гітара), Андре Хорт (бас, вокал), Майк Мандел (гітара, вокал) і Детлеф Кролл (ударні, вокал).