В кінці 80-х в містечку Фрейзінга що неподалік від Мюнхена з'явилася команда "Violet District", до складу якої крім інших музикантів входили Юрген "Йоги" Ланг (вокал, клавішні), Карлхайнц "Калле" Валлнер (гітара) і Кріс Постль (бас ). Група орієнтувалася на творчість "Pink Floyd", "Marillion" і "Yes", хоча саунд її був більш важким ніж у вищеназваних колективів.
"Violet District" випустили один альбом і добилися з ним непоганого успіху, проте зацікавити мажорів не вдалося, і проект розвалився. У 1997 році Постля, Валлнер і Ланг скооперувалися з барабанщиком Філом "Полом" Ріссеттіо і організували нову команду, названу за першими літерами прізвищ її учасників. "RPWL" стартували як кавер-бенд "Pink Floyd", однак потихеньку почали писати і власні речі.
У вересні 2000-го вийшов дебютний лонгплей "God Has Failed". Незважаючи на те що на альбомі чітко простежувалися флойдовскіе впливу, робота отримала безліч захоплених відгуків і "RPWL" з розпростертими обіймами були прийняті на симфо-прог-сцену. Супутній Євротур пройшов з великим успіхом, а, крім того, колектив відзначився на ряді значних фестивалів.
Друга полнометражка вийшла більш "самостійної" - група відійшла від запозичень і конкретно зайнялася пошуками власного оригінального саунду. На "Trying To Kiss The Sun" з'явилися нові обличчя: клавішник Андреас Вернтхалер і бас-гітарист Стефан Ебнер. Постль також доклав руку до створення альбому, але вже на неофіційній основі. Поки "RPWL" знову гастролювали по Європі, слава про німецьких прогрессівщіках долетіла і за океан, і в США випустили "Trying To Kiss The Sun", а в Бразилії "God Has Failed". Відчувши смак успіху, музиканти порилися в загашниках і нашкребли нереалізованого матеріалу на цілу платівку, що вийшла під назвою "Stock". До альбому увійшли залишки з двох перших повнометражок, а також кавер Сіда Барретта "Opel".
Треба сказати, що музиканти підійшли до справи з усією відповідальністю і записали всі треки в форматі "5.1 surround", супроводивши реліз бонусним DVD. Спеціалізовані видання знову вибухнули похвалами, а група тим часом виступила на розігріві у "Toto", завдала першого візит до Англії, а пізніше відправилася в Америку хедлайнів на фестивалі "Rites Of Spring".
У 2005 році "RPWL" порадували публіку свіжим матеріалом, причому найбільше слухачам припав до смаку трек "Roses", на якому заспівав почесний гість Рей Уілсон. Навздогін до "World Through My Eyes" вийшов подвійний концертний альбом "Start The Fire", записаний на основі виступу групи в "Rockpalast". Тим часом склад команди встиг змінитися - на своє місце повернувся Постля, а новими учасниками проекту стали ударник Манфред "Манні" Мюллер і клавішник Маркус Йехле. У 2006-му через підготовку Валлнером сольника записів "RPWL" не виходило, але 9 вересня 2007-го група випустила лімітований збірник "9".
На "дев'ятку" потрапили п'ять раніше неіздававшіхся концертних треків, а також по одній штучці від Калле, Манні, Йоги і Кріса. Черговий повноцінний лонгплей надійшов у продаж у лютому 2008-го. На "The RPWL Experience" колектив спробував зробити крок за рамки чистого прогресиву, зробивши саунд місцями занадто неотполірованним і навіть абразивним.