Runaways

"The Runaways" - перша рок-н-рольна команда, що складалася з одних дівчат. І хоча сама вона проіснувала недовго, але зате дала поштовх до появи великої кількості жіночих рок-колективів. У середині 70-х ідея подібного проекту вже носилася в повітрі, але втілилася вона в життя, коли зібралися разом продюсер Кім Фоулі, Сенді Вест (ударні, вокал), Джоан Джетт (гітара, вокал) та автор текстів Карі Кроум.

У перший діючий склад увійшла також бас-гітаристка Мікі Стіл, і перші свої концерти "втікачки" проводили у форматі тріо. У цій же конфігурації були записані перші демо, випущені згодом під назвою "Born To Be Bad".

У жовтні 1975-го в колективі з'явилася гітаристка Літа Форд, але незабаром після цього пішла Мікі Стіл. Фоулі зайнявся пошуками нової бас-гітаристки, а заодно було вирішено взяти лідер-вокалістку, якою стала Чері Каррі. "Чотириструнна" вакансію спочатку зайняла Пеггі Фостер, але не минуло й місяця, як її змінила Джекі Фокс.

Коли склад нарешті устаканиться, "Runaways" уклали контракт з "Mercury Records" і дебютували з однойменною альбомом. Незважаючи на юний вік учасниць групи, матеріал, написаний в основному самими дівчатами, виявився цілком якісним, а його виконання - професійним. Найбільш популярною піснею з першого альбому стала "Cherry Bomb", на яку згодом робили кавери багато інші команди. На підтримку платівки "Runaways" багато гастролювали по Штатах, відкриваючи концерти таких колективів як "Cheap Trick", "Tom Petty & The Heartbreakers" і "Van Halen". У березні 1977-го вийшов другий альбом, "Queens Of Noise". Незважаючи на те, що виконується на ньому матеріал був ближче до хард-року групу стали асоціювати з панківським рухом, і ім'я "Runaways" стало згадуватися поряд з "Blondie", "Ramones", "Dead Boys", "The Damned", " Generation X "і т.п.

Влітку 1977-го група здійснила візит до Японії, де її чекали серія аншлагових концертів, зйомки на телебаченні і запис альбому "Live In Japan". Виявилося, що в Країні Вранішнього Сонця популярність "утікачок" поступається лише "Led Zeppelin" і "Kiss", а прийом, влаштований дівчатам нагадував часи бітломанії.

Як би там не було, але всередині колективу обстановка була далека від ідилічної. Вже під час японських гастролей команду покинула Джекі Фокс, і концерти в ролі басистка догравала Джоан Джетт. Та ж Джоан трохи пізніше замінила біля мікрофона пішла Чері Каррі (яку вона потіснила ще на "Queens Of Noise"). З новою басистка Вікі Блю був записаний альбом "Waiting For The Night", але він на відміну від своїх попередників не мав великого успіху. Може бути з-за цього, а може через чого іншого Фоулі кинув свою команду і контракт з "Mercury" був втрачений. "Runaways" скооперувалися з продюсером Джоном Елкоком ("Thin Lizzy") і в 1978-му випустили останній альбом "And Now .. The Runaways".

Незадовго до його виходу Вікі Блю змінила Лаурі Макаллістер, але її перебування в колективі було недовгим, оскільки в 1979 році "Runaways" офіційно заявили про саморозпуск. Серед колишніх учасниць групи найбільш вдало склалися кар'єри у Джоан Джетт і Літи Форд, а також у Мікі Стіл, влаштувався в "Bangles".