S.O.D.

Влітку 1984 року в діяльності "Anthrax" наступила перерва, чим не забарилися скористатися його учасники Скотт Ян (нар. 31 грудня 1963; гітара) і Чарлі Бенант (р. 27 листопада 1962; ударні). Прихопивши з собою колишнього колегу по "антраксу", басиста Дена Лілкера (р. 18 жовтня 1964; пізніше - "Nuclear assault") і товстого Роуді Біллі Мілано (вокал), вони на швидку руку спорудили сайд-проект "Stormtroopers of death", більш відомий під вивіскою "SOD".

Зібравшись у нью-йоркській студії "Pyramid Sound" з продюсером Алексом Періалесом хлопці буквально за три дні записали більше двадцяти композицій, що увійшли до альбому "Speak English Or Die". Ця платівка, видана на "Megaforce" представляла собою гарячу суміш хардкору, панку і спід-металу.

Ефект посилювався прикольними текстами, своєрідним чорним гумором на сексуальні, расистські та інші гострі теми. Диск справив ефект бомби, що розірвалася. Тут же з'явилася ціла армія фанів, які понапокупалі собі близько мільйона копій платівки.

Групі навіть довелося зробити невелике турне, протягом якого музиканти відіграли близько десятка концертів. Однак оскільки команда представляла собою всього лише тимчасове утворення, то після фестивалю "With Full Force" в Німеччині музиканти розбрелися по своїх основних колективам. Кожен продовжив займатися своєю справою, але через сім "SOD" знову ненадовго зібралися разом, давши серію концертів. Тимчасово перейменувавши легендарний нью-йоркський клуб "С.В.G.В." в Будокан, група вийшла на сцену за підтримки "Agnostic Front" і "Morbid Angel". На основі цього виступу і був записаний концертний альбом "Live At Вudokan". Альбом складався в основному з перемікшірованних речей з першої платівки, а прдюсіровал його все той же Алекс Періалес.

На тому концерті Біллі Мілано кричав: "Зустрінемося знову через сім років!". І хоча це був черговий прикол, дійсно вийшло так, що в 1999 році "SOD" знову опинилися разом.

Взагалі-то привід для цього знайшовся роком раніше, коли Лілкер забрів на репетиції "Anthrax" і взявся поджемувати з друзями. Розохочені Ян і Бенант почали потихеньку записувати новий матеріал і до кінця 1998-го робота йшла повним ходом. На початку 1999-го до хлопців приєднався Мілано і через деякий час альбом "Bigger Than the Devil" був готовий. Обкладинка диску пародіювала конверт "The Number Of The Beast" від "Iron maiden", тільки замість знаменитого Едді фігурував Сежант Ді. Записувався альбом у "Big Blue Studios" в Джерсі з продюсером Тімом Гіллес, а видано був на "Nuclear Blast". Після його виходу "SOD" взяли участь на "Dynamo Open Air Festival" і здійснили європейське турне, що закінчилося концертом у Лондоні.

Гастролі пройшли дуже успішно і закінчилися випуском відео "Kill Yourself: the Movie". На цьому музиканти знову розлучилися і тепер невідомо, чи зберуться вони ще коли-небудь.