Saints
В оригінальний склад "Saints" увійшли Кріс Бейлі (вокал), Ед Кьюппер (гітара) і Айвор Хей (ударні). На самому початку своєї кар'єри хлопці перебували під впливом рок-н-ролльщиков типу Літтл Річарда та Елвіса Преслі, але досить швидко згорнули на доріжку, втоптаний виконавцями на кшталт "Stooges" і "MC5".
У вересні 1976-го команда обзавелася постійним басистом в особі Кіма Бредшоу, за участю якого і був записаний перший міньйон "(I m) Stranded". Незважаючи на те, що платівка вийшла на якомусь крихітному лейблі, частина тиражу долетіла і до Англії, в результаті чого британський журнал "Sounds" назвав "(I m) Stranded" "синглом цієї і всіх наступних тижнів". Поквапитися діячі з "EMI" запропонували австралійським панкам трехальбомний контракт, і вже в лютому 1977-го на прилавках європейських магазинів лежав повноцінний вініловий млинець все з тією ж назвою "(I m) Stranded".
Через кілька місяців "The Saints" перебралися до Англії, проте тут проявилися їх перші розбіжності з керівництвом "EMI". Фірма бажала продавати команду як типово панківський продукт - з ірокезами і рваними джинсами, а самі музиканти хотіли мати більше цивільний імідж. Більш того, вже на другому альбомі група дещо відійшла від стереотипів жанру, місцями знизивши темп і додавши в саунд трішки акустики. В кінці 1977-го вийшов сингл "The Perfect Day", який опинився на 34-му рядку британських чартів. Можливо, міньйон піднявся б і вище, але "EMI" підрізала тираж, і прориву не сталося. Змінивши басиста на Алісдейра "Елджі" Уорда, група записала другий альбом "Eternally Yours". На цій роботі колектив ухилився в бік ритм-енд-блюзу, а на деяких композиціях звучала мідна секція. У 1978-му "The Saints" продовжили виходити за рамки стилю, видавши джаз-блюз-панківський коктейль під назвою "Prehistoric Sounds".
На жаль, всі ці новації не принесли музикантам комерційного успіху, і "EMI" поспішила позбавитися від своїх підопічних. Всередині колективу і так вже намічався розкол, а після розірвання контракту Бейлі залишився в гордій самоті. Через деякий час вокаліст, який залишив за собою права на "The Saints", зібрав нову версію команди і з початку 80-х відновив виробництво "святих" альбомів. Саунд групи сильно змінився і став більш широковідомим.
У 1984-му Кріс возз'єднався зі своїми колишніми партнерами, Кімом і Айвором, за участю яких був записаний диск "A Little Madness To Be Free". Ударник залишився і на сесії наступного альбому, "All Fools Day", який приніс команді успіх в Америці. Пісня "Just Like Fire Would" отримала прописку на MTV, однак диск 1988 року "Prodigal Son" вже не містив яскравих хітів. Після виходу цієї платівки Бейлі на тривалий час заморозив проект і повернувся з "The Saints" оновленого зразка 1997-го. Альбом "Howling" позначив повернення команди до раннього гучній і різкого звуку, проте особливих дивідендів колективу не приніс.
У подібному ключі була виконана робота 1998 року "Everybody Knows The Monkey", а в 2002-м Бейлі віддав данину своїм блюзовим захопленням в "Spit The Blues Out". В кінці 90-х і початку століття складу групи потихеньку флуктуіровать, а до 2006 року скоротився до тріо. Альбом "Imperious Delirium" Кріс записував в компанії басиста Каспера Війнберга і барабанщика Піта Вілкінсона, але на наступний рік "The Saints" відіграли один концерт в оригінальній конфігурації.