Savoy Brown

Британська блюз-рокова команда "Savoy Brown" користувалася у себе на батьківщині досить помірним успіхом, натомість мала набагато більший попит в Америці. Група була утворена в середині 60-х років молодим гітаристом на ім'я Кім Сіммондс (р. 5 грудня 1947). В оригінальний склад "Savoy Brown Blues Band" (так спочатку називався колектив) також увійшли Джон Про Лірі (гармоніка), Рей Чаппелл (бас) і двоє чорних музикантів - Брайс Портіус (вокал) і Лео Меннінг (ударні), а менеджером банди став старший брат Кіма, Гаррі.

У музичному плані команда взяла орієнтацію на чиказький блюз, а для проведення концертів брати Сіммондс організували власний клуб.

Влітку 1966-го "Savoy Brown" потрапили в поле зору Майка Вернона, який запропонував їм випустити сингл на своєму лейблі "Purdah". Наступним кроком нагору став виступ на розігріві у "Cream", а через деякий час колектив уклав контракт з "Decca". Вийшов на цій фірмі альбом "Shake down" являв собою збірник блюзових стандартів і містив лише один оригінальний номер "SB".

Ще до появи платівки на світ в колективі почалися бурхливі кадрові флуктуації, і незабаром з "старичків" у складі залишився один Кім. У 1968 році лідерство Симмондса дещо потіснив вокаліст Кріс Юлден, який разом з гітаристом написав більшу частину матеріалу для "Getting to the point". Назва групи тепер скоротилося до "Savoy Brown", і всі наступні релізи виходили під цією маркою. На початку 1969-го команда вперше відвідала Америку. Спочатку тамтешня публіка поставилася до британців прохолодно, але після того, як Юлден став з'являтися на сцені в циліндрі і з великою сигарою в зубах, інтерес публіки помітно збільшився.

Користуючись моментом, музиканти активізували свою діяльність і взяли курс на підкорення "Billboard". Однак, незважаючи на те, що роботи "Savoy Brown" приймалися американцями тепло, лише після кількох спроб групі вдалося з альбомом "Lookin in" зайняти пристойні позиції в чартах (№ 39).

У 1971 році Юлден пішов робити сольну кар'єру, а троє інших учасників "SB" організували групу "Foghat". Кім тут же зібрав нову версію "Savoy Brown", запросивши вокаліста Дейва Уолкера і декількох членів "Chicken Shack". Дана конфігурація зробила пару вдалих альбомів, але потім у колективі знову почалися бродіння, і комерційний успіх став потихеньку вислизати. Кадрова лихоманка вщухла в другій половині 70-х, проте в 1980 році склад знову зазнав радикальні зміни. Разом з цим змінився і стиль "Savoy Brown", і "Rock and Roll Warriors" вже мав сильний хард-роковий присмак. Це ж напрям команда продовжувала розробляти в кінці 80-х після декількох років простою. Між тим складу групи регулярно оновлювався, і лише Кім Сіммондс завжди залишався біля керма.

Кінець 90-х був ознаменований поверненням до блюзових коріння, про що можна було судити навіть за назвами дисків: "Blues keep me holding on", "Blues like midnight". На останньому з цих альбомів у ролі вокаліста виступав сам Сіммондс, а його партнерами по команді стали Девід Малаховський (гітара), Джеррі Соррентіно (бас) і Денніс Коттон (ударні). До 2005 року конфігурація "Savoy Brown" скоротилася до тріо, і черговий опус музиканти готували вже без Малаховський.