Sick Of It All

Заснована в середині 80-х братами Лу і Пітом Коллера група "Sick of it all" згодом стала однією з найбільш яскравих команд на нью-йоркській панк-хардкор-сцени. Залишаючись вірним своєму корінню, зі своїм безкомпромісним стилем колектив виріс від статусу інді-банди до потужного концертного акту, що влаштувався на мажорному лейблі, запросто гастролюючого в компанії "Helmet" і "Rancid".

При цьому не обходилося і без проблем, оскільки групі частенько приписувалася пропаганда насильства. Одним з таких приводів став розстріл кількох однокласників хлопцем, одягненим у футболку з символікою "SOIA".

Однак повернемося до початку історії. До першого складу "Sick of it all" увійшли Лу (вокал), Піт (гітара), Річ Сіпріано (бас) і Арман Маджіді (ударні). У 1987 році на незалежному лейблі "Revalation records" група випустила однойменний EP, що складався з дев'яти композицій. Популярність команди на Східному узбережжі швидко росла завдяки виступам у місцях типу клубу "CBGB s".

Наступного разу ім'я "Sick of it all" було присутнє на вінілі, коли "Revalation" випустив збірник "New York City Hardcore: The Way It Is". Через рік був підписаний контракт з "Relativity recordings", і в липні 1989-го вийшов дебютний альбом. "Blood, sweat & no tears" представляв собою колекцію з дев'ятнадцяти забійних треків, причому тривалість майже кожного з них становила менше двох хвилин. Після цього релізу "Sick of it all" спорядилися в перше національне турне, на якому музиканти розігрівали "Bad brains". У середині гастролей пішов Арман Маджіді, перебрався на посаду вокаліста в "Rest in pieces". Частину, що залишилася туру в складі "SOIA" відстукав Макс Капшоу.

Арман повернувся в 1991-му, коли група записувала міні-альбом "We stand alone". Однак на гастролях, що передують релізу, ні він, ні Сіпріано не брали участь. Басуху в той час терзав Едді Коен, а по барабанах лупив якийсь Є.К. Диск 1992 року (найсильніший за всю історію) "Sick of it all" записували в оригінальному складі, а після закінчення сесій стрункі ряди були порушені відходом Сіпріано. Перед першим європейсько-японським туром посаду бас-гітариста зайняв Крейг Сетар.

У 1994-му колектив перебрався під крило "EastWest records", де дебютував з альбомом "Scratch the surface". Перед наступною студійною роботою виникла трирічна пауза, заповнена появою двох дисків на "Lost & found records" - концертний альбом "Live in a world full of hate" та збірки ранніх треків під назвою "Spreading the hardcore reality". Протягом всього цього часу "Sick of it all" активно гастролювали, розширивши межі своєї діяльності на Центральну і Південну Америку. До 1999 року колектив перебазувався на "Fat wreck chords", дебютував на новому місці із синглом "Potential for a fall".

На альбомах "Call to arms" і "Yours truly" команда повернулася до люті ранніх речей, але композиції були все ж таки дещо безформними. У 2002-му вийшов концертний альбом "Live in a dive", а на наступний рік з'явився студійник "Life on the ropes". На жаль, на ньому знову виявилося замало гідних треків. В принципі з трьох останніх студійних робіт "Sick of it all" можна було зробити один альбом, але тоді він не поступався б по силі "Just look around".